Читати книгу - "Доки смерть не розлучить нас... Назавжди?, Степан Дідик"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Знаєш… коли душа хоче зникнути з цього світу,
Вона відторгає тіло. Вона робить все, щоб втекти
І просто заснути в пітьмі. Її неможливо зігріти,
Її неможливо дістати. Вона просто надто втомилась,
І хоче нарешті піти.
Їй байдуже вже на закони та сили земного тяжіння,
Магнітні поля та тремтіння знімілих долонь
Та сердець. Коли покидають сили, руйнуючи розпачу стіни,
Вона відчуває життя,
І бачить тебе осторонь.
Коли помирає душа, їй завжди видніше ніж
Тілу. Видніше ніж лікарям, фізикам і навіть видніше ніж нам.
Бо має вона на все відповідь, між
Подихом вічності, хвилями. Їй так буде краще у вічності.
Де спокою є океан. [3]
[3] - вірш "В безодні". Автор Юлія Богута. Збірка "4.5.0."
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Доки смерть не розлучить нас... Назавжди?, Степан Дідик», після закриття браузера.