Читати книгу - "(не) Покірне Щастя, Джулія Рейвен"

— Сама? — Саша вибухнула істеричним сміхом. — Тато ще за життя зробив усе так, щоб дітей не торкалося його життя! Усе підчищено і стерто! Стерто, бл*дь! Нічого не знайти, якщо не знати, де шукати і що! А вона знала! Журнал цей, #₽@%, притягла! Про матір говорила! Вона все знала! І дізнатися могла тільки від тебе!

Те, що відбувається, нагадувало поганий сон. Біографія Саші — найостанніше, що Борис став би обговорювати з Іриною, та й узагалі з будь-ким. Хоча б тому що це в принципі не його справа. Він би не проговорився навіть будучи неабияк напідпитку, оскільки не існує такої ситуації, де б хоч віддалено зайшла розмова про покійного Рябцева.

— Сашунь, постривай! Давай поговоримо! Це точно помилка! Я не міг!

Але Олександра його не чула. Наостанок зірвавши зі столу скатертину, впустивши на підлогу прилади, тарілки й приготовані Аллою делікатеси, вона підхопила пакети з речами і, показавши Борисові середній палець, зникла за дверима.

А Борис залишився стояти посеред розгромленої їдальні, дивився на багряну пляму, що розтікалася багряною плямою, і думав про те, якого дідька сталося, і яким дивовижним чином придурковата Ірина, яка не здатна навіть у бібліотеці знайти потрібну книжку, зуміла розкопати брудну білизну Сашиної сім'ї.