Читати книгу - "Покатаємось на байку, мер?, Діана Фло"

Мирослав готовий був зробити що завгодно, аби Богдан не припиняв розкачувати його на хвилях задоволення.

Дотики розпалювали у грудях Мирослава справжній ураган пристрасті, змушували хіть текти по венах, а його самого безсоромно притискатися до Богдана всіма клітинками тіла.

Він загубився у бажаннях і погодився зайти далі. Погодився на все, що хотів з ним зробити Богдан.

Мирослав ледь тримався на тремтячих колінах.

– У мене від тебе дах зносить, – зізнався Богдан і знову його поцілував.

Їхні губи зустрілися, язики доторкнулися і Всесвіт перестав існувати. Чи стиснувся до розміру чужого тіла. Від їхнього вульгарного поцілунку Мирослав палав, він широко відкривав рота, кайфуючи від соковитих звуків. Тепер він дізнався про ще один бік Богдана Романова. Тільки на відміну від інформації, зібраної зі ЗМІ, це була його особиста таємниця. Особлива. Мирослав дізнався, як Богдан цілувався. Дізнався і планував запам'ятати на все життя, як той вбирав його губи в себе, глибоко засовував язик йому до рота, торкався зубів, прикусував і смоктав, рухався в різні боки і досліджував, вибиваючи у Мирослава землю з-під ніг.

Розчинення в комусь – ось як би він описав те, що відбувалося.

Коли довгий поцілунок зійшов нанівець, Мирослав відчув дивну суміш заціпеніння із блаженством. Повне занурення і відчуження від зовнішнього світу призвело до того, що він заморгав, дивлячись в обличчя Богданові, ніби захоплений зненацька олень у світлі фар автомобіля. Богдан клюнув його в ніс, заспокоюючи.

– Я хочу тебе роздягнути, – владно заявив він.

Взявши Мирослава за руку, він повів його в спальню.

У напівтемряві Мирослав мало що бачив, та й очі його постійно зрадливо натикалися на зад Богдана і його стегна. «Невже це відбувається зі мною насправді?» – у нападі ейфорії запитував себе Мирослав. Богдан майже одразу довів свою реальність, штовхнувши його на ліжко. Підстрибнувши на пружному матраці, Мирослав розвів коліна, щоб Богдан легко влаштувався між ними.

– У тебе класні ноги, – Богдан погладив його коліна і знайшов пряжку ременя. – Я уявляв, як вони виглядали б на моїх плечах…

– Що? – Мирослав, плаваючи в морі задоволення, не зрозумів, на що той натякав.

Стягнувши з Мирослава штани, Богдан легко і без пафосу залишив його без білизни також, наче вони сотню разів так робили. Підморгнувши, він допоміг Мирославу зняти через голову футболку.

– Будь ласка, швидше, – благав той.

Богдан відійшов, щоб скласти піджак на стілець. Він примружився.

– А куди поспішати? Можливо, я планую з тобою всю ніч розважатися.

Мирослав підвівся на ліктях, щоб увібрати в себе кожну мить дійства, яке перед ним розгорталося. Богдан, звичайно, не намагався його вразити, він абияк виплутався з рукавів сорочки, а потім ще й пострибав на одній нозі, щоб скинути з ніг вузькі джинси. Але, чорт забирай, Мирослав поклявся би, що давно не бачив нічого сексуальнішого. Він витріщився на твердий член Богдана і відразу захотів взяти його в рота, спробувати на смак.

– Можу я?.. – почав Мирослав.

Богдан розслабленою ходою підійшов до ліжка і почекав, поки Мирослав підсунеться. Член опинився прямо перед його очима. І, не гаючи часу, Мирослав торкнувся його, спочатку просто взяв у долоню, провів по шовковистій шкірі, гладкій голівці і увібрав у рот, а потім випустив, щоб знову посмоктати, як цукерку.

– Боже, як добре, – прошепотів Богдан.

Мирослав з ентузіазмом почав вилизувати його.

Він хотів змусити Богдана тремтіти від його губ і язика, старанно намагався, з усіх сил. Мирослав цілував і лизав, масажував долонями, потирав і погладжував член. Скоро він став слизьким від слини, а Мирослав продовжував ритмічно пестити його губами. Він відчував щось близьке до блаженства через те, що саме член Романова заповнював його рот сьогодні. Руки Богдана лягли на його волосся, задаючи більш швидкий темп. Мирослав ледь не подавився.

– Так, боже, так… – повторював Богдан.

Він смикнув Мирослава на себе і поцілував брудно, грубо, ніби пообіцявши, що це лише початок.