Читати книгу - "Школа непотрібних дітей, Світлана Бонд"

- Я не тримаю на тебе зла, - відповіла Ліза і перевела погляд на колишню досить близьку подругу. - І на тебе, Дашо, теж. Вибач мені.

Іншим залишалося тільки слухати й радіти, що їм нарешті дійшло. Може вони більше ніколи не побачаться, але помиритися варто всім.

- І ти мене вибач, - Даша підійшла до неї. - Мені треба було вам усе розповісти, я просто... боялася.

Спостерігаючи за каяттям дівчат, Нік помітив, наскільки сильно все змінилося за цей рік, зокрема вони самі. Зробили безліч вчинків, за які, здавалося, можна ненавидіти одне одного. Насправді ж вони стояли натовпом і обіймалися. Ніхто не згадував гріхи інших і весь той жах, що вже не відігравав ніякої ролі. Шкільні роки закінчилися, значить через кілька тижнів деякі з них більше не побачаться. Усвідомлюючи це, ніяких образ не залишиться, забудеться абсолютно все. Відпустивши минуле, можна знайти щастя в сьогоденні.

- Пропоную відсвяткувати воскресіння Микити, - заявила Марта.

- І останній дзвінок, - додав Нік. - Я півроку не пив нічого міцнішого за каву.

- Натяк зрозуміли, - засміявся Женя, прикидаючи варіанти, куди можна піти.

Поки вони обговорювали деталі вечірки, вирішивши, що підуть до Марти, Данило підкрався до Даші ззаду.

- Ми йдемо? - запитав, нахилившись до її вуха.

- Це обов'язково? - Даша повернулася до нього.

- Взагалі-то ні, - він помітив, що бант на її волоссі почав сповзати. Недовго думаючи, підійшов і почав обережно затягувати хвостик.

- Можемо до мене піти, мами до ранку не буде.

Від такої пропозиції Данило розгубився. Перші кілька секунд не знав, куди очі подіти. Поправив зачіску дівчини і йому повернулася здатність говорити.

- Так, звісно, - він усміхнувся.

Після концерту всі почали розходитися. Але ненадовго. Ввечері в актовій залі планувалася остання дискотека для старшокласників, на яку обіцяли прийти багато хто, за рідкісним винятком.