Читати книгу - "Енріке Портеро в Академії Баленсіага, Maurice Fedoux"

Мілен, яка була в захопленні від вбрання Хермоси, злегка насупилася:
— Еверо, я не можу погодитися. Образ Хермоси має гармонійний вигляд, камені лише підкреслюють її елегантність. Це не надмірність, а тонке поєднання. Все виглядає просто чудово.

Еверо похитав головою, виражаючи явну незгоду:
— Мілен, ви занадто піддаєтеся емоціям. Так, каміння красиве, але воно відволікає увагу від самої Хермоси. Важливо не тільки те, що вона носить, але й як вона це підносить. А зараз увесь образ затьмарюється блиском цих каменів, і стиль губиться на їхньому тлі.

Мілен насупилася ще сильніше, але стрималася від заперечень. У цей момент Енріке, який досі уважно слухав обговорення, не витримав і втрутився:
— Професоре Серп'єнте, якби ви знали, що це каміння — Андоррське, гадаю, інтерес до самої Хермоси не тільки не зменшився б, а й посилив її образ. Ці камені — не просто прикраси, а витвори мистецтва, які підкреслюють її унікальність.

У залі повисла тиша. Слова Енріке справили враження на всіх присутніх. Навіть Еверо Серп'єнте, попри свою зовнішню стриманість, замислився над його словами. Він трохи примружив очі, вивчаючи Хермосу ще уважніше, ніби переглядаючи свою першу думку.

Мілен із легкою посмішкою на губах подивилася на Енріке з явним схваленням. У цей момент вона побачила не просто талановитого студента, а й молодого дизайнера, впевненого у своїх рішеннях.

Мілен Ван Дер Валле не змогла приховати свого захоплення і, широко посміхнувшись, звернулася до Енріке:
— Який приголомшливий хід, месьє Енріке! Ви перетворили звичайну сукню на щось особливе, додавши таку родзинку. Андоррський камінь, та ще й так майстерно вписаний в образ Хермоси — це справжній талант! Ви зробили з простого вбрання витвір мистецтва. Браво!

Зал вибухнув бурхливими оплесками для Енріке. Він злегка почервонів від такої високої похвали, але йому було приємно почути ці слова від шановного викладача, а особливо відчути визнання публіки. Поки Мілен висловлювала свої враження, студенти навколо вже готувалися до голосування. В Академії Баленсіага багато що залежало від думки учнів, і кожен із них відкрив мобільний застосунок, щоб проголосувати за образ, який справив на них найбільше враження.

І ось, нарешті, результати висвітилися на табло: образ, створений Енріке Портеро, набрав більше відсотків голосів, ніж образ Дієго Мальвареса. Енріке переміг у змаганні!

Мілен, з посмішкою кивнувши на знак визнання його перемоги, урочисто промовила:
— Вітаю, месьє Енріке! Ви довели, що здатні дивувати і надихати. Ви та Хермоса Гранадо отримуєте найвищі оцінки за свою роботу.

Зал вибухнув гучними оплесками, підтримуючи Енріке. Хермоса, сяючи від радості, першою підійшла привітати його, а за нею — Рональдо та інші студенти, які швидко оточили переможця. Енріке, злегка збентежений, приймав привітання, але всередині пишався своїм успіхом.

Дієго ж стояв осторонь із кам'яним виразом обличчя, намагаючись приховати своє розчарування. Йому було нелегко бачити, як його суперник опинився в центрі уваги, тоді як він сам зазнав поразки.
— А як же я? Я ж теж старався, — ображено і засмучено запитав Дієго.

Енріке, все ще купаючись у променях слави, помітив засмученого Дієго і вирішив підійти до нього. Поклавши руку на його плече, він спокійно сказав:
— Я розумію, Дієго. Ти теж вклав багато сил у цей образ, і це важливо. Іноді не всі наші ідеї…

Дієго лише подивився на нього з роздратуванням, скинув його руку і різко перебив:
— Іди подалі зі своїми порадами, Портеро! Зрозумів?

Енріке розгублено замовк, не знаючи, як продовжити, але в цей момент втрутилася Мілен Ван Дер Валле. Посміхаючись, вона підійшла ближче до Дієго й промовила:
— Месьє Дієго, не переживайте так. Я впевнена, що знаю, що підніме ваш настрій. У нас скоро буде тематична вечірка, і я переконана, що ви там будете справжнім королем! Усі хлопці прийдуть у зміїному принті, а дівчата — у вбраннях, схожих на образ Хермоси. Це ваш шанс похизуватися і бути в центрі уваги!

Дієго трохи пом'якшав, почувши цю ідею, і його обличчя осяялося надією:
— Вечірка, кажете? У зміїному стилі? Так, це мені до душі...

Мілен підморгнула йому:
— Звичайно. І ваш образ, месьє, буде на висоті, я в цьому не сумніваюся.

Дієго, натхнений перспективою знову опинитися в центрі уваги, кивнув, тепер уже помітно більш задоволений.

Еверо Серп'єнте, зберігаючи свій холодний і непроникний погляд, підійшов до Енріке. Його рухи були розміреними, а манери — такими самими стриманими й суворими. Злегка схиливши голову на знак визнання, він сказав крижаним тоном:
— Вітаю, Портеро. Хоча, мушу зауважити, перебір із коштовним камінням залишається спірним моментом.

Енріке, який перебував на хвилі свого тріумфу, зустрів погляд професора з рівним і спокійним виразом. Він відповів без тіні збентеження:
— Дякую за привітання, професоре. Але запевняю вас, це лише мала частина каменів, якими я володію.

Еверо трохи підняв брову, ніби не до кінця повіривши у його слова, але нічого не відповів, тільки уважно подивився на Енріке, наче оцінюючи його дивну гру.
— А звідки у вас такі коштовні камені, Портеро? — запитав Еверо з безневинною інтонацією, але в його голосі звучав ледь вловимий натяк на підозру.

Енріке випростався, примружив очі і, з легкою посмішкою на губах, спокійно відповів:
— Мені продали формулу виготовлення Андоррського каменю, професоре. Тож скоро я не тільки стану багатим, а й знаменитим. Ці камені — лише початок.

Еверо незворушно кивнув, намагаючись приховати спалах цікавості й настороженості, що промайнув у його очах.
— Подивимося, Портеро, куди вас приведе це відкриття, — сухо промовив він.

Не чекаючи відповіді, Еверо розвернувся і пішов, залишаючи Енріке наодинці з власними думками. Енріке дивився йому навздогін, усвідомлюючи, що щойно зробив перший крок у грі, яка могла виявитися набагато небезпечнішою, ніж він гадав.