Читати книгу - "Ігри в помсту, Світлана Бонд"

21

Ближче до ночі, покінчивши з домашнім завданням, Лєра і Коля вирішили відзначити цю подію походом до нічного клубу. Вдвох. Решту чекати не довелося, тому що Аня не повернулася, та й напевно, не пішла б. А Влад на роботі, причому в тому ж самому клубі.

- Дивись, а то він тебе знову не пустить, - Коля згадав їхній останній раз у тому закладі.

Тоді Влад, як зазвичай, стояв зі своїм напарником біля гардеробної, перевіряв відвідувачів на наявність заборонених предметів і клеїв на руки контрольні браслети. Коли черга дійшла до сестри, він просто не пустив її. Сказав, що їй немає вісімнадцяти й відправив додому. Хоча повноліття Лєра досягла рік тому, але того дня забула паспорт. Влад знав про це, тільки от не хотів, щоб сестра вешталася такими місцями. Сама Лєра була іншої думки й потім довгий час пригадувала йому цей випадок - мстилася як могла.

- Я йому траву підкину, - фиркнула Лєра. - Його теж не пустять.

- Він тобі вдячний буде за додатковий вихідний. Не спрацює.

Двоє друзів виділили рівно годину на збори й ближче до одинадцятої домовилися зустрітися в цьому ж місці.

Багато часу Лєра витратила на вибір наряду. Відкрила шафу, пройшлася очима по барахлу, що місяцями припадало пилом на полицях і жодного разу не знадобилося. Знайшла чорну коротку сукню на тонких бретельках, яку їй колись подарував Марк. Вона ще не одягала її, бо, як хлопець помітив пізніше, надто зухвала - з розрізом ззаду і відвертим декольте. Купив перед якимось святом тільки тому, що на манекені сподобалося, а коли Лєра приміряла, вирішив, що таку не можна в люди випускати. Вона сприйняла це за комплімент, але погодилася.

Марк забороняв їй виряджатися в подібні речі, цю сукню зовсім хотів спалити. Лєра знову-таки слухалася: красиві стрункі ноги ховала за сукнями до колін і джинсами, груди - під звичайними кофтами та блузками. Але сьогодні вона вирішила забути про його настанови.

Одягла ту саму сукню, про себе молячись, щоб погода залишалася такою ж теплою. Очі підвела чорним олівцем, підкреслила вії та брови, роблячи погляд ще більш спокусливим. Світле волосся вклала локонами, на вуха начепила довгі сережки-крапельки, а шию прикрашав золотий медальйон, що дістався від бабусі, який вона рідко знімала. Із шафи взяла чорні туфлі на високих підборах, і дивлячись на них, виникала лише одна думка "головне - не вбитися".

Коли зі зборами було закінчено, Лєра написала Колі повідомлення про готовність і почала ходити по кімнаті в очікуванні. Вже за кілька хвилин він стояв на порозі.

- Вау, - зачаровано вимовив друг, насилу відірвавши від неї погляд. - Чудово виглядаєш.

Сам він був у темних джинсах і білій сорочці, а на зап'ясті блищав дорогий годинник. Парадний одяг для нього був подібний до повсякденного, і сам того не підозрюючи, він був схожий на якогось політика. Тільки обличчя надто добре.

- Сподіваюся, мені не доведеться відбиватися від зграї циган, коли вони захочуть тебе вкрасти, - Коля підійшов ближче.

Від його надмірної уваги Лєра починала червоніти, але також її шалено тішила ця сама увага. Ніщо так не підтримувало самооцінку, як захоплені погляди зі сторони - ніщо з ними не зрівняється.

- З чого б їм викрадати мене? - засміялася вона.

- Я б викрав, - серйозно промовив Коля.

Лєра не очікувала, що здатна почуватися настільки зніяковіло, адже зазвичай своєю впевненістю вона затьмарювала всіх. Зараз ледь не кожне його слово осідало в грудях, а серце, відбиваючи шалений ритм, починало оглушувати.

- Ходімо? - Коля простягнув їй руку, зігнуту в лікті. - Обіцяю, повернути до світанку.

Лєра відповіла на його жест.

- Напевно, візьму піджак, - схаменувся він. - Коли тобі стане холодно, я дуже завбачливо буду поруч.  

- Як же добре ти мене знаєш, - розтанула Лєра.  

До клубу "Paradise Lost" вони йшли не поспішаючи, насолоджуючись кожним вдихом нічного повітря. На вулиці світили яскраві ліхтарі, зрідка їздили машини, а парком гуляла п'яна молодь. Черги біля клубу не було, тому вони одразу зайшли. В холі їх зустрів одягнений у синю форму Влад. Його посмішка, безумовно, виражала готовність до нового жарту.

- Притон на тому боці вулиці, - шепнув Влад сестрі. - Ти чого так вирядилася? Колю прийшла зваблювати?

- Заткнися! - прошипіла Лєра і вдарила його сумочкою по руці.

Тоді Влад заспокоївся і почав виконувати свої обов'язки. Сенсу дивитися паспорти не було, перевіряти сумки - теж, тому, начепивши їм по яскраво-жовтому браслету, пропустив до основної зали, обіцяючи незабаром приєднатися. Поки його колега не з'явився, доводилося бути набагато уважніше. Влад і не скаржився: народу було менше, ніж на вихідних, тому він встигав збігати на перекур або почитати книжку. За цим майже не стежили, бо начальство тут фактично не з'являлося. Головне, щоб бійок не було, а все інше - дозволено.

Лєра і Коля відразу рушили до бару. Танцювати на тверезу голову нецікаво, тому спочатку замовили собі по коктейлю.

Їм подобався цей клуб не тільки тому, що тут працював Влад і познущатися з нього - це святе, також через легку атмосферу і місце розташування.