Читати книгу - "Ігри в помсту, Світлана Бонд"

- Чому дивна? - запитала Аня.

- Ходила вічно собі на умі, ні з ким не спілкувалася. Така сама, як Філ. А потім раптом зникла.

20

- Так, у нас "Кентерберійські оповіді" - прочитала Лєра, гортаючи список творів у телеграмі.

Коля поставив перед нею чашку з кавою і сів поруч за стіл:  

- Які наші подальші дії?

- Як завжди. Копіюємо всю інформацію: сюжет, історію створення, аналіз. Зробимо коротку розповідь і поділимо. Більшого Ковалевська від нас не чекає.

- Добре.

- До речі, - раптом згадала Лєра. - Не повіриш, Філіп читав ці вірші, і йому сподобалося.

- Під чим він був у ті моменти? - засміявся Коля.  

- Він потім ще враженнями ділився, давно я так не сміялася. Зараз покажу, - вона полізла в їхню з Філіпом переписку і в пошуку вбила перші літери "Ко". В телеграмі вони майже не спілкувалися, тож знайти потрібне повідомлення не має бути проблемою.  

Але на дисплеї показалося зовсім не те, на що вона розраховувала.

- Ого, як часто ви мене обговорювали, - Коля примружився, побачивши, що пошук видав багато результатів із його ім'ям.

Лєра рефлекторно притягнула телефон до себе, її серце забилося швидше.

- Ти ж наш найкращий друг, нічого дивного.

- Так, якщо це не твоя переписка з Філом, - його жартівливий голос, здається, зачепив її більше, ніж мав би.

Лєра пробурчала щось невиразне і втупилася в телефон.  

- Тоді варто нагадати, що ти неправильно почала писати назву. Друга літера "Е".

Лєра глянула на нього так, немов це він Америку відкрив.

- Ну звісно, завжди плутаю!

Вона хотіла продовжити пошуки, але Коля вихопив у неї з рук айфон і підскочив зі стільця. Лєра ринулася за ним - забрати свою річ виявилося непросто, бо він почав тікати. Довелося прийняти цю гру і бігати за ним, намагаючись не дати йому глянути на дисплей, де все ще була відкрита переписка з покійним другом. На її здивування, Коля жодного разу не подивився туди. Пробігши достатню кількість разів навколо столу, вони зупинилися.

- Віддай телефон, - Лєра завмерла за метр від нього і простягнула руку.  

- А що таке? Тобі є що приховувати?

- Як і тобі, - вона уважно роздивлялася його бурштинові очі, немов бажала зазирнути у саму душу.

Трималася впевнено, але щоразу, коли Коля поглядав на притиснутий до себе телефон, вона здригалася. Знала, що під час читання переписок у нього виникне багато запитань. Вони з Філом обговорювали різні теми, переважно в інших соціальних мережах, але і в телеграмі могло зберігатися щось зайве.

Наприклад, роздуми про день, коли Коля ніс її п'яну в кімнату. Або про те, як він одразу перестав спілкуватися з кожним, хто хоч трохи брав участь у тому дурному приколі на минулий день студента. Або її враження від їхньої тригодинної розмови, коли їх випадково закрили в аудиторії. І найголовніше - обговорення його мачухи й того, що було між ними. Те, що Лєра писала про це, Коля міг неправильно зрозуміти.

Як виявилося, він не збирався дивитися її переписки. Просто скористався можливістю побешкетувати.

- Ось, - він простягнув їй телефон. - Я б не став нічого читати, але ти б бачила своє обличчя.

Лєра з істеричним сміхом вирвала телефон з його рук:

- Дуже смішно!

Вона вирішила більше не відриватися на подібні дурниці й продовжила підготовку до заняття. Просунулися вони зовсім недалеко. Відкрили кілька посилань, які спочатку потрібно просто прочитати. Коля робив це на телефоні, щоб зберегти час.

Накидавши відповідну інформацію, їм залишалося перечитати її та поділити між собою. Коля посунувся ближче до ноутбука і почав швидко бігати очима по буквах. У якийсь момент відволікся і перестав розуміти, що говорить.

- Ти так класно пахнеш.

Лєру, занурену в читання документа, вирвав зі світу ілюзій голос Колі, але із запізненням.

- А? - вона повернула до нього голову.

Коля зробив так само:

- Я сказав це вголос?

- Так.

- Буває, - він знизав плечима і, як ні в чому не бувало, продовжив читати.