Читати книгу - "Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Один із найзагальніших неписаних ритуальних законів — це те, що напій повинен містити алкоголь. Наприклад, у єврейській культурі вживання вина є частиною всіх пов’язаних із майбутнім подій, таких як Шабат, весілля, обрізання243. Парубоцька вечірка рідко коли обмежується питтям кави. У ритуальному сенсі алкоголь і кава постають символічними протилежностями. Кава стимулює робочий процес, тоді як алкоголь знаменує перехід від роботи до дозвілля.
У західних суспільствах подорож з роботи додому — це невизначений стан переходу. Зазвичай кілька кухлів пива або іншого спиртного після роботи випивають на нейтральній території. Це ніби момент невизначеності в ресторані аеропорту між проходженням паспортного контролю і посадкою на літак. Спиртне дає нам нагоду провести час у стані переходу від організованої і керованої атмосфери до розслабленої і менш контрольованої. Уживання алкоголю після робочого дня поєднує в собі і відлуння роботи, і початок вільного часу. У Сполучених Штатах терміни «cocktail hour» і «happy hour» означають період часу між роботою і дозвіллям244.
Випите після робочого дня спиртне підтримує і розвиває особисті та солідарні зв’язки. Воно контрастує з ієрархією робочого місця. У Сполучених Штатах за чаркою спиртного прийнято звертатися до іншого на ім’я і навіть словом не обмовлятися про те, хто й наскільки просунувся кар’єрними сходами245.
Перехідний стан не може тривати вічно, адже він був би нестерпним через свою винятковість. У Швеції і Фінляндії перебування в невизначеному межовому стані сягає піку під час п’яних круїзів по Балтійському морю в нікуди.
Доля першопрохідців завжди була складною. На новачків чекало багато зобов’язань, до яких належали ритуальні частування алкоголем. Коли юнак уперше потрапляв у місто чи на ринок разом зі старшими чоловіками, то мусив виставити випивку для компанії. Коли переїжджав до іншого села, то мав пригостити випивкою компанію молодих людей, аби встановити з ними контакт і стати членом колективу. Якщо хлопчина з чужого села починав товаришувати з дівчиною, то мусив виставити випивку, якщо хотів, щоб йому не заважали мирно залицятися до неї246.
На частування алкоголем, запропоноване новоприбулим, особливо чекав робочий колектив. Не завжди було легко до нього влитися, особливо якщо новоприбулий скупився на частування алкоголем.
Робочий колектив
Коли в епоху Середньовіччя юнака брали підмайстром до якої-небудь гільдії, то перед тим, як взятися до роботи, він обов’язково мав поділитися певною кількістю алкоголю з її членами247. У фінському робочому колективі новий член також повинен був почастувати працівників алкоголем248. І в Пог’янмаа[31], і в Естонії, коли новоприбулий долучався до колективу, він виставляв випивку — rumalus. «Rumal» значить дурень, а частування означало позбутися дурості. Подейкують, що чоловіків, які вперше працювали на греблі на річці Кокемяенйокі, називали дрочунами. Вони повинні були виставити старшим працівникам алкоголь. Забути пригостити інших було фатальною помилкою. Якщо новачок не виконував свого обов’язку, йому обв’язували ноги канатом і кидали у воду. Його штани продавали, а на виручені гроші купували випивку.
Нових співробітників університетів також приймали в колектив після алкогольного частування249. В академічному світі початковий етап такий самий, як і в робітничому колективі. Спершу новачка потрібно принизити. В Уппсалі новоприбулі проходили церемонію, відому під назвою deposition. Депозиціонування означало «обрубування рогів» (cornua deponere). Молоді студенти мали роги й ослячі вуха на голові та свиняче рило на обличчі як свідчення їхнього тваринного становища. Екстравагантний на вигляд депозитор, розмахуючи дерев’яною сокирою, заганяв їх усередину. У рот новоприбулим запихали сіль, а на їхню голову лили вино. Потім депозитор обрубував їм роги, що супроводжувалося бурхливим гулянням.
«Посвята» першокурсника. На німецькій ілюстрації XVII століття новоприбулий змушений осушити велетенський пивний рігНасолодження алкоголем було частиною багатьох академічних свят. В університетах уже за часів Середньовіччя існував звичай іти гуртом під керівництвом професора до шинку святкувати отримання звання. Студентське життя завжди було бурхливим. Багато разів магістри поверталися з шинку голі, бо залишали одяг його власникові як заставу за несплачені борги за випивку. Магістерські гулянки могли тривати й по два дні поспіль250.
Професіонали завжди прагнули особливого ставлення до себе. У Фінляндії існував звичай, за яким, коли завершували будівництво брандмауера і димарів, мулярам виставляли чарки димної горілки. Щодо скупих забудовників муляри використовували свої важелі впливу. Хитрий муляр вмуровував у димар віконне скло, так що, коли дивитися крізь димар знизу вгору, він виглядав відкритим. І лише після того, як у господаря знаходилася димна горілка, муляр ліз на дах, щоб поглянути, чому немає тяги. Він таємно впускав у димар камінь, який розбивав скло, і тяга з’являлася. Хазяїн не міг надивуватися магічній силі чарки251.
У Франції забудовник повинен був частувати будівничих вином кожного дня і після завершення кожного етапу будівництва. Коли якийсь депутат маленького французького містечка не погоджувався частувати робітників вином і до всього ще й безтактно заявляв, що робота і алкоголь несумісні, він утрачав своє місце під час наступних місцевих виборів. Нещасливий політик помічав свою помилку, виставляв щедре частування і хвалився своїми здобутками у французькому Русі Опору, але було вже запізно. «Він ніколи не купував вина для будівничих», — звучало із вуст містян. Протидія вживанню алкоголю не мала успіху у Франції, оскільки її легко можна було охрестити невідповідною французькому духові, снобізмом, а то й узагалі чистим паскудством!252
Сівба і збір урожаю вимагали особливих застільних церемоній, за допомогою яких прикликали радість і силу чарів. Весняна ярова сівба завершувалася святковим бенкетуванням. Перший день заготівлі сіна не обходився без випивки. Завершення збору зерна супроводжувалося вживанням міцних напоїв і пива. Пили і їли багато, у такий спосіб набираючись сили і вшановуючи природу, яка цю силу давала.
Толока має пряме походження від релігійного святкування збору врожаю за язичницьких часів. Починаючи з давніх-давен, почастувати робітників кращим, що є в домі, було несхитним обов’язком.
У Франції селяни були переконані, що хазяїн, який пропонує роботу, має забезпечити також частування алкоголем. На півночі Франції під
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв», після закриття браузера.