Читати книгу - "Сучасна теория грошей, Рендал Рей"

За бажанням працівник може отримати готівку за залишком свого поточного банківського рахунку в державній валюті — паперові купюри чи металеві монети, які також є борговими зобов’язаннями, але цього разу уряду. Щоб виконати цю операцію, центральний банк зменшить на своєму балансі залишок резервів банку106 працедавця на суму, що дорівнює виплаченій працівникові готівці.

Як цілком реалістичний варіант, працівник може обслуговуватися в іншому банку, ніж його працедавець. Тоді працедавець надає розпорядження на зарахування зарплати працівникові, а обслуговуючий банк зменшує свої зобов’язання перед працедавцем на суму зарплати й передає інструкцію центральному банку щодо зарахування цієї суми на поточний рахунок працівника в його обслуговуючому банку. Центральний банк на своєму балансі зменшить залишок резервів банку працедавця й одночасно збільшить на таку саму суму залишок резервів банкові працівника107. І наостанок, обслуговуючий банк працівника збільшить свої зобов’язання перед ним у вигляді залишку на його поточному рахунку108, номінованому в національній грошовій одиниці обліку.

Дохід у формі зарплати, який не використовується для споживчих покупок, відображає потік заощаджень, накопичених як запаси багатства. Заощадження можуть зберігатися як банківський депозит, тобто фінансове багатство (банківське зобов’язання). Коли надходить час сплачувати податки, працівник виписує відповідне платіжне доручення на користь уряду, який тоді дебетує резерви банку працівника (а банк дебетує депозит працівника). Резерви — це лише особлива форма державної валюти, яку використовують банки, щоб переказувати платежі один одному й державі. Як і кожна валюта, резерви — це боргові розписки уряду.

Отже, коли податки сплачено, податкове зобов’язання платника податку перед урядом ліквідується. Водночас ліквідуються і боргові зобов’язання уряду, що набувають форми банківських резервів. Податковий платіж зменшує фінансове багатство працівника, адже його банківський депозит дебетується на суму податкового платежу.

Можна вважати потік податків, якими обкладають працівників, обов’язком сплачувати урядові, скажімо, 10 % із погодинної зарплати. Зобов’язання перед урядом зі сплати податку накопичується протягом тижня, поки здобуваються зарплати, і становлять собою вимогу на багатство працівника. Після сплати податків податкове зобов’язання, визначене в грошовій одиниці обліку, ліквідується, зменшуючи фінансове багатство працівника (і дебетуючи депозити, що також визначені в грошовій одиниці обліку), а уряд дебетує банківські резерви.

Водночас актив уряду (податкове зобов’язання працівника), як і його зобов’язання (резерви, що їх утримують приватні банки), ліквідується, коли податки сплачено.

Інколи корисно порівнювати ці потоки із тим, як вода, що збирається за дамбою, витікає в річку (пригадайте приклад із проточною системою з розділу 1). Проте важливо розуміти, що ці монетарні запаси й потоки — у принципі ніщо інше, як облікові записи, вимірювані в грошовій одиниці обліку. На відміну від води в джерелі чи води, що збирається в резервуарі за дамбою, гроші, що «течуть» або заощаджуються, не конче повинні мати фізичну форму, окрім як у записах на папері чи електричних зарядах на жорсткому диску комп’ютера (аналогія з проточною системою пояснює фінансові запаси й потоки).

Справді, в сучасній економіці зарплати можна безпосередньо зараховувати на банківські рахунки, а податки — сплачувати, не використовуючи чеків — шляхом їх безпосереднього списання з рахунків (проведення бухгалтерської проводки з дебету рахунків платників податку). Нам легко уявити той момент, коли ми повністю відмовимося від готівки (монет та паперових купюр), а також чекових книжок, і здійснюватимемо всі платежі через електронні записи на жорстких дисках комп’ютерів. Усе фінансове багатство так само можна обліковувати, не використовуючи паперу. Уже зараз більша частина платежів та фінансового багатства — це електронні записи, номіновані в національній грошовій одиниці обліку. Платіж передбачає електронне списання (дебет) з рахунку платника і водночас зарахування платежу (кредит) на рахунок отримувача, і все це відбувається за допомогою електричних комп’ютерних імпульсів.

Уявімо, що найманий працівник працює на державу. Наприкінці місяця казначейство виписує йому зарплатний чек, і він розміщує його у своєму банку. Відповідно банк зараховує суму чека на його поточний рахунок (депозит на вимогу) та надсилає чек у банк уряду — центральний банк. Центральний банк поповнює резерви банку109 працівника на суму чека. Сьогодні казначейства мають поточні рахунки у власному банку — у центральному банку держави. Центральний банк дебетує депозитний рахунок казначейства на суму, що дорівнює розміру зарплати. І це все також можна зробити в електронній формі.

Пізніше ми спеціально зупинимося на тому, як казначейство та центральний банк разом працюють для проведення й отримання державних платежів.

Сучасна фінансова система — це розвинена операційна система обліку, щось на кшталт фінансових рахунків у грі під назвою «життя в капіталістичній економіці».

Для тих, кому знайомий такий вид спорту, як американський футбол, фінансове ведення рахунку можна порівняти зі спортивним табло. Коли команда заробляє тачдаун, чиновник-суддя нараховує очки, а на відповідну комбінацію світлодіодів надходять електронні імпульси, і табло показує цифру шість. Далі загальна кількість очок для кожної команди коригується залежно від успіхів кожної команди.

Очки — це не щось фізичне; вони просто відображають успішність кожної команди відповідно до правил гри. Вони не «підкріплені» фізичними явищами, але це цінна інформація, тому що команда, яка заробить найбільше очок, стане «переможцем» і, можливо, одержить великий грошовий приз.

До того ж іноді очки знімають після того, як офіційні особи доходять висновку, що було порушено правила, і призначають пенальті. Зняті очки нікуди не йдуть, вони просто зникають, коли суддя списує їх із рахунку.

Так само і в грі під назвою «життя»: зароблений дохід дає «очки», які кладуть на «рахунок» у фінансових установах. Але, на відміну від футбольної гри, у житті кожне «очко», призначене якомусь «гравцеві», списується з «рахунку» іншого — або шляхом зменшення активів платника, або через збільшення його зобов’язань. Бухгалтери в грі «життя» дуже сумлінно намагаються забезпечувати постійний баланс фінансових рахунків. Виплата зарплат зумовлює дебет «рахунку» працедавця в банку і кредит на «рахунок» працівника, та водночас ліквідує неявний обов’язок працедавця щодо виплати заслуженої заробітної плати, а також законну накопичену вимогу працівника на зарплату.

Звісно, гра під назвою «життя» трохи складніша за футбол, однак ідея про те, що грошовий рахунок дуже схожий на рахунок в спортивній грі, допоможе нам запам’ятати, що гроші — це не «річ», а радше одиниця обліку, в якій ми записуємо всі дебети та кредити — так звані «очки», які майже завжди зберігаються в грошовій одиниці обліку суверенної держави.

Блок: Відповіді на запитання читачів

Запитання: Чи всі гроші — це борг?

Відповідь: Так, усі грошові «знаки» — це записи, що засвідчують борг. Нам слід чітко усвідомлювати різницю між грошима як одиницями обліку, в яких визначають ціни, зберігають фінансові записи й номінують борги, та фактичними записами, або ж грошовими знаками (грошовими записами).

Запитання: Чи можна вважати валюту «карткою звільнення з в’язниці»110?

Відповідь: Без сумніву. У країнах Єврозони, які зіткнулися з борговою кризою, лунають пропозиції, щоб держава випускала «облігації під подальші податкові надходження», що підлягають погашенню урядом, коли економічні суб’єкти використовують їх для податкових платежів на користь держави. Вони могли б циркулювати як валюта, оминаючи обмеження на державні витрати. Вважайте валюту «податковими