Читати книгу - "Сучасна теория грошей, Рендал Рей"

Запитання: Яка різниця між грошовими одиницями обліку та засобами розрахунку?

Відповідь: Уявіть собі це так: грошові одиниці обліку — це міра (так само, як метр, кілометр, сантиметр); засоби розрахунку — річ, що вимірюється (наприклад, мірою довжини вимірюється нога, рука, мочка вуха). Національна валюта — це IOU уряду, а депозитні рахунки — банківські IOU, але і ті, і ті вимірюються в грошових одиницях обліку (у доларах, єнах, євро). IOU — це борг, а отже, урядові IOU — теж борги, так само як депозитні рахунки — це IOU банків. Ми номінуємо ці борги в грошових одиницях обліку, і обидва їх види — національна валюта і банківські депозити — можуть бути використані як засіб обміну або розрахунку.

Як «монетизуються» реальні активи?

Століття тому багато людей власноруч будували свої домівки, забираючи землі, придатні для господарювання, у незайманої природи, полювали на левів, тигрів та ведмедів, яких так боялася Дороті (з відомої книжки «Чарівник країни Оз»), та воювали із корінним населенням (особливо ганебний епізод в історії багатьох завойовників, що заснували сучасні держави). Вони орали землю та сіяли зерно. Можливо, продавали частину врожаю, зібраного на своїй фермі, купували якісь товари і сплачували податки. Та переважно вони проживали своє життя, не особливо користуючись грішми. У них було кілька фінансових боргів та кілька фінансових активів. Звісно, вони мали реальні активи, і ці активи були продуктивними (навіть якщо продукцію вони здебільшого споживали у власному домогосподарстві). Якщо буде потрібно, ми зможемо визначити монетарну вартість усіх цих активів. Та з погляду тих «колонізаторів», монетарний облік, звичайно, був би досить безглуздим заняттям (термін «колонізатор» загалом широко вживаний, проте дуже невдалий, адже ігнорує те, на що перетворилося існування корінного населення, тварин і довкілля). Вони могли й не дотримуватися монетарного обліку, принаймні доки б не вирішили продати власну ферму та провести пенсію на пляжі у Флориді.

Сьогодні, коли ви, наприклад, робите прибудову до своєї оселі, це підвищує її вартість, і ви можете додати її до свого загального чистого багатства (звісно, вирахувавши позики чи взявши до уваги, скільки заощаджень ви витратили, щоб купити будівельні матеріали). Продаючи нерухомість, ви реалізуєте її вартість у грошовій формі (враховуючи додаткову вартість прибудови).

Питання в тому, звідки взялися гроші, які ви отримали, коли продали нерухомість? Так, покупець вашої нерухомості випустив власне IOU на користь фінансової компанії, що спеціалізується на іпотечному кредитуванні; щоб покрити додаткову вартість майна, що збільшилась через вашу прибудову, позика має бути трохи більшою. Коли ви продаєте свою нерухомість, то реалізуєте «реальний актив», який ви створили (як прибудову).

Уявімо, що покупець замість того, щоб позичати кошти, заплатив «готівкою» зі свого банківського депозиту. Але нам кортить дізнатися, як же було зараховано кошти на депозитний рахунок покупця: через свою допитливість щодо походження грошей ми ризикуємо потрапити в нескінченну регресію. Цілком можливо, що покупець вашої нерухомості просто продав свій будинок на Східному узбережжі Каліфорнії вже іншому покупцеві, який оформив іпотечний кредит. Тож депозитний рахунок, з якого купують вашу нерухомість, може брати початок від банківської позики того покупця, що придбав будинок у Каліфорнії. Справа в тім, що банки надають кредит, приймаючи на свій баланс IOU позичальника (які обліковуються як банківський актив) і водночас створюючи депозит до запитання (IOU банку, що утримує його вкладник). Отак ми знову з’ясували, що кредит створив «гроші», які покупець вашого будинку зберігав на своєму поточному банківському рахунку.

Ви можете розглянути нескінченну кількість сценаріїв, і щоразу переконуватиметесь, що спочатку був кредит. Депозит до запитання, який ви отримуєте, коли продаєте власність, — це банківське IOU, створене тоді, коли банк прийняв IOU свого позичальника. Подумайте про це так: усі банківські депозити починаються від бухгалтерських проводок, які банки здійснили у своїх комп’ютерних системах обліку111; ці проводки мали місце, коли банки прийняли на баланс IOU своїх позичальників. Отже, банківський кредит — це передумова всіх покупок за участю депозитів до запитання.

Таким чином, реальні активи можуть бути монетизовані, коли хтось бере в борг.

Існує один важливий виняток. Припустімо, покупець вийшов на пенсію і живе на соціальне забезпечення. Він роками заощаджував свої виплати, щоб купити ваш будинок (і гараж, який ви прибудували). Щомісяця казначейство здійснює бухгалтерську проводку в своїй комп’ютерній системі обліку, створюючи виплату для нашого пенсіонера. Виплата соціального забезпечення формується як IOU банку, в якому відкрито його поточний рахунок (депозит до запитання), і водночас у тому самому банку кредитується (тобто збільшується залишок) його резервний рахунок у Федеральній резервній системі112.

Витрачаючи кошти, держава створює «чисті фінансові активи» для недержавного сектору у вигляді банківських резервів, казначейських облігацій або готівки113. Щоб виплатити соціальне забезпечення, держава здійснює чотири бухгалтерські записи114 у своїх комп’ютерних системах обліку:

Пенсіонер: (+) депозит до запитання в банку як актив власника рахунку

Банк: (+) резервні гроші на рахунку в ФРС як актив власника рахунку; (+) депозит до запитання як зобов’язання перед пенсіонером

Держава: (+) резервні гроші до запитання як зобов’язання перед банком пенсіонера

Зверніть увагу, що за умови подвійного запису кожен елемент уводять двічі — раз як «актив» і раз як «зобов’язання». Позиція банку зводиться до нуля: він володіє резервами, що точно дорівнюють депозиту до запитання. Державні IOU зростають, що дорівнює сумі збільшення цього депозиту. Це збільшення депозиту до запитання додається до вже наявних недержавних чистих фінансових активів.

Для допитливих читачів: у наведеному прикладі для соціальних виплат роблять ще два бухгалтерські записи. Якщо створено програму соціального забезпечення з відбором учасників, здійснюється запис у пасивах державного балансу, що дорівнює соціальним виплатам, які підлягають сплаті, і водночас запис в активах балансу недержавного сектору, що дорівнює виплатам, які підлягають отриманню. Обидва записи, звичайно, свідчать про виконання платежів у майбутньому (зазвичай протягом року). Коли уряд здійснює виплати, його «виплати, призначені для конкретної категорії населення»115, дебетуються, так само як і недержавні «виплати, що має отримати уряд»116. Розчерком пера Конгрес117 поклав на уряд зобов’язання на суму соціальної допомоги, що підлягає виплаті, й водночас створив багатство для приватного сектору на ту саму суму соціальної допомоги, яку він отримуватиме впродовж фінансового року. Таке умовне багатство, створене за допомогою бухгалтерської проводки, перетворюється на «реальність» завдяки монетизації соціальної допомоги: казначейство зараховує на банківські резервні рахунки монетарні IOU уряду на суму допомоги й водночас таку саму суму — на депозити до запитання її одержувачів.

Зверніть увагу: якщо уряд вирішив придбати якісь реальні активи, він купує їх, безпосередньо випускаючи валюту.