BooksUkraine.com » Сучасна проза » Голова Якова, Любомир Андрійович Дереш 📚 - Українською

Читати книгу - "Голова Якова, Любомир Андрійович Дереш"

46
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Голова Якова" автора Любомир Андрійович Дереш. Жанр книги: Сучасна проза. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 28 29
Перейти на сторінку:
class="p1">— Красиві, — сказав він. Насправді нічого більш досконалого у своєму житті він ще не

бачив.

Яна дозволила йому торкнутися їх, і Іванові цього виявилось досить. Він запам'ятав це

відчуття і вирішив зберегти його. Він запропонував викурити ще по сигареті. Яна

погодилась, і Іван зачитав їй з мобільного вірші, які писав у вільну хвилину. Вірші були про

життя, любов і дерзання в пізнанні. Яна в поезії тямила, і сама прочитала напам'ять двійко

власних віршів.

Вони докурили і розійшлися спати.

5.

Наступив понеділок. Зранку Іван поїхав на заняття, а коли повернувся, побачив, що нікого

немає. Усі зібралися в зимовому саду і слухали якусь музику. Іван вирішив не заважати і

пішов у кухню взяти собі щось поїсти.

Він пересунув коліщатко станції на хвилю, яку слухав батько: «Радіо Свобода». Радіо

озвалось приємним баритоном. Трансляція йшла російською. Іван вирішив послухати.

— Следующая, привычная нашим постоянным слушателям рубрика — «Музыкальный

альманах» с Соломоном Волковым. Сегодняшний випуск «Музикального альманаха» ми

откроєм рассказом об американской премьере симфонии Шнитке. Но прежде, чем вы,

Соломон, познакомите нас с зтой новостью, я хочу задать более общий вопрос: какова

роль Шнитке в современном репертуаре — международном и российском?

Гість програми, згаданий Соломон Волков, почав розповідати:

— Она очень существенна в международном репертуаре. Что касается российского,

то это как бы вещь в себе в некотором смысле, и там очень многие значительные

композиторы, в том числе и российские, почти не звучат. Хороший пример — творчество

Мясковского, человека, который в свое время был главой московской музыкальной

школы. Это одна из самых значительных фигур отечественной музыки. Практически ты не

натыкаешься на произведения Мясковского в текущем репертуаре. Почему это так —

загадка…

«Дурня якась», — подумав Іван, витягуючи з холодильника холодну зупу і масло.

— … конечно, сочинения Шнитке звучат регулярно. Он — исполняемый автор.

— И теперь к этим сочинениям прибавилось еще одно? — спитав ведучий у Соломона

Волкова, котрий вже подобався Іванові.

— Да. Это Девятая симфония Шнитке, которая в первый раз прозвучала в Америке, и

интерес к этому опусу был огромный. Вообще, очень любопытная история. Произведение

прозвучало в новой реконструкции. Тут уже двойная загадка…

Слухаючи у піввуха Соломона Волкова, Іван розігрів собі їсти. Все-таки Йоланта готувала

краще, ніж Майя.

— Тем не менее вдова поведала нам сравнительно недавно, что сам Альфред

Гарриевич услышал запись этой московской премьеры и этим звучанием остался

недоволен. Она обратилась к композитору Николаю Корндорфу, как близкому по

духутворчеству Шнитке, с тем, чтобы он сделал новую редакцию. Тут я должен сказать, что

над симфонией номер девять висит некая мистическая туча. Номер девять — это

симфония Бетховена, самая знаменитая его симфония, которая как бы возвышается, как

такая скала, в симфоническом жанре. И так сложилось, что композиторы, которые

подходят к написанию симфонии номер девять, часто что-то такое с ними приключается.

— Проклятие Девятой симфонии.

— Да. Шенберг по этому поводу сказал, что «те кто пишут Девятую симфонию,

слишком близко подходят к потустороннему». Действительно, Малер пытался обмануть

судьбу, свою Девятую симфонию он назвал «вокально-симфонический цикл» — «Песня о

земле», но, все равно, написав Девятую симфонию, приступил к Десятой, и тут и умер.

Шостакович проблему Девятой разрешил, как ему казалось, чрезвычайно удачно. Он

сделал не грандиозный памятник, монумент, а сравнительно короткую юмористическую

симфонию. Но эта симфония, именно из-за того, что она не соответствовала ожиданиям, связанным с номером девять, навлекла на него гнев Сталина и последующее

постановление сорок восьмого года. То есть и здесь проклятие номера девять сработало.

— Страшная, мистическая история.

— Я говорю об этом не зря. Потому что Николай Корндорф, который начал работать

над новой редакцией Девятой симфонии Шнитке, внезапно умер.

— Молодым человеком.

— Да, он был здоровяком, жизнерадостным человеком. Это была мгновенная смерть.

Он играл, как рассказывают, с сыном в футбол и упал мертвим. То єсть мистика нарастает.

Но тем не менее нашелся мужественный человек Александр Раскатов, очень сильный

композитор сам по себе. Он живет сейчас во Франции, и он согласился осуществить

новую редакцию симфонии Шнитке, и в зтом новом качестве она и прозвучала впервые в

Америке в исполнении оркестра Джулиартской школы. Что же касается вообще музыки

Шнитке последнего периода, то я должен сказать, что сочинения последнего периода не

принадлежат к числу его, как мне представляется, наивысших достижений. И вот

примером такого позднего Шнитке является фрагмент, который мне предоставил

Джулиарт — эксклюзивное право показать запись этого концерта. То, что сейчас услышат

наши слушатели, — премьера.

Они сами смогут вынести суждение об этой размеренно-сумрачной и обволакивающей

музыке Шнитке,

З радіо зазвучала музика, від котрої тащився його брат Яків. Іван під «размеренно-

сумрачную и обволакивающую» музику Шнітке почав їсти зупу. Іван порадів за

відважного композитора, який зняв закляття з симфонії.

— Сегодня мы подводим итоги цикла «Музыка двадцать первого века», которым

завершался каждый выпуск «Альманаха» в две тысячи десятом году. Итак, Соломон, чего

ми достигли за эти двенадцать месяцев, что ми услышали?

Слухати, чого за останній рік досягли й що почули ці пани, Іванові розхотілося, і він

вимкнув радіо. Він піднявся по сходах до себе, але погляд його зупинився на розчинених

дверях, де замкнули були ввечері Якова.

Він зайшов у кімнату, всю списану червоними, синіми, зеленими, чорними чорнилами.

Знаки музики. Та його брат — справжній фрік, як у фільмах.

— Ого, — сказав він і повернувся за хвилину з фотоапаратом. Унизу гриміла на повну

гучність музика. Іван зрозумів, що може зробити фільм, і почав знімати в режимі відео.

Музика досягла апогею, Іван наїхав камерою на червоне пульсуюче щось, до якого

сходилися всі стрілочки. Симфонія обвалилась, замовкла і знову обвалилась. Наші на

Місяці. Маленький крок для однієї людини, великий крок для всього людства. Задній

план. Вся кімната. Скісне північне світло. Базова гама — золотий і зелений.

— Знято! — вигукнув Іван у камеру і натиснув «стоп».

Унизу панувала тиша.

Іван тихо зійшов у зимовий сад подивитися, що відбувається.

ПОСТЛЮДІЯ

ХIV

Хто шукає Метал, знаходить Дерево

Moderato

(стримано)

1.

Хто шукає Дерево, знаходить Землю. Хто шукає Землю, знаходить Воду. Хто шукає Воду, знаходить Вогонь.

Хто шукає Метал, знаходить Дерево.

Хто шукає Бога, знаходить себе. Хто шукає себе, знаходить Бога.

2.

Матвій, як тільки прокинувся від сну, одразу ж пішов у кімнату, де він замкнув Якова.

— Мені потрібен комп'ютер, — сказав Яків. Матвій озирнувся на стіни кімнати. Вони

всі були списані маркерами.

— Добре, — сказав він Якову. — Іди, бери.

Яків пішов за апаратурою, а Матвій ходив

1 ... 28 29
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Голова Якова, Любомир Андрійович Дереш», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Голова Якова, Любомир Андрійович Дереш"