Читати книгу - "Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича, Данило Борисович Яневський"

Наступна зафіксована в пам’яті Стецька дата — якийсь день після 10 липня. Саме тоді він був заарештований, причому прийшов за ним одягнений в мундир СД «провідний член ОУН(м) Чучкевич». Вдвох прийшли до СД. Тут йому оголосили про арешт. На вечерю принесли «какао з хлібом». Потім перевезли до Кракова, де передали армійським колегам. «Офіцери вермахту відносилися до нас тактовно», — засвідчив арештант. Далі потягом, за одну ніч, перевезли до Берліна, де Стецька та інших його колег допитували представники ОКВ та СД. У Берліні всі вони «перебували на вільній «стопі», але під постійним наглядом гестапо». Рівень нагляду не перешкоджав зустрічам, зокрема, с послом Японії та прем’єр-міністром Литви.

Підіб’ємо попередні підсумки. Якогось дня після 22 червня група провідних діячів ОУН(б) переходить з території Генеральної Губернії на територію УРСР. Вбрані в цивільний одяг із синьо-жовтими китицями, вони, з фальшивими документами, на вантажівці з реєстраційними номерами Червоної Армії та з водієм у формі червоноармійця, гасають у запіллі вермахту в темпі, який перевищує темп наступаючих військ. Сплять просто неба, невідомо де і чим харчуються, де миються. Цими днями, тобто між 22 та 29 червня включно (бо вранці 30-го вони вже прибули до Львова), проголошують «відновлення української державності» в населених пунктах по 100-кілометровій трасі Ярослав — Львів.

Для кращого розуміння подальших подій, про які йтиметься в наступних розділах нашого дослідження, має сенс дізнатися також і про таке.

Керувати «військовим відомством» невідомого чого «відновленої держави» призначили колишнього генерала петлюрівської армії Всеволода Петріва. На той момент йому виповнилося 58 років. Увесь час після поразки УНР він жив собі тихим учительським життям у Хусті. По проголошенні «Карпатської України» 1939-го відмовився керувати її «збройними силами». Чи давав згоду стати «військовим міністром» в «уряді» Стецька — невідомо. Скоріше за все, що ні — надалі німці його не чіпали, жив собі він спокійно. Хіба 1944–1945 рр. допомагав порадами генералу Шандру-кові — командирові 1 Української Дивізії Української Національної Армії. Але це вже зовсім інша історія.

У межах цього дискурсу важливо зрозуміти: Роман Шухевич, який із 16-ти років перебував на різних посадах у «бойових» частинах УВО-ОУН, був «призначений» аж другим заступником Петріва! Ніяких наслідків для самого Шухевича це «призначення» не мало. У вермахті він дослужив до кінця 1942 р. Далі підписувати контракт відмовився і в січні 1943-го, після дводенного перебування в застінках німецької спецслужби, перейшов на нелегальне становище.

На той момент, нагадаю, Українська Повстанська Армія Тараса Бульби-Боровця існувала вже півтора роки.

РОЗДІЛ VI

1942 р.: початок II Світової війни

Саме того року загальноєвропейська війна, якою вона була від 1 вересня 1939 р., набула глобального, світового характеру. Світова війна виразно «розпадається» на дві: суходольну, європейську, та морську, тихоокеанську. Німеччина та її союзники ведуть безнадійну, але відчайдушну боротьбу на 5 театрах військових дій (ТВД): Східному (СРСР), Північному (Норвегія), Південному (Балкани), Африканському (Алжир, Туніс) та Морському (Північна Атлантика).

Японія та США зійшлись у смертельному двобої за оволодіння основними світовими природними ресурсами та морськими комунікаційними лініями Світового океану.

1942 р. став першим роком «ресурсної війни», коли власне стратегічні плани та тактичні кроки сторін стали відігравати другорядну роль, порівняно з їхньою здатністю мобілізову-вати людські та матеріальні ресурси задля ведення бойових дій на суходолі, у повітрі та на морі. У цій війні Японія, Німеччина та їх союзники шансів на перемогу не мали. Відкритими залишались тільки два питання — коли і на яких умовах ці дві війни завершаться.

Від 1942 р. стратегія Гітлера: затягування часу в надії на політичний розкол у таборі його ворогів і евентуально можливе військове зіткнення між Великою Британією та США, з одного боку, та СРСР, з другого. Він не взяв до уваги лише одну обставину: головним для США був і залишався Тихоокеанский ТВД. Перемога над Японією означала для США перехід із статусу регіональної держави до статусу єдиного світового гегемона. Саме тому президент Рузвельт і його адміністрація розглядали війну на Європейському ТВД як другорядну відносно війни на Тихому океані.

Стратегія Великої Британії — фізичне знищення головного європейського конкурента Німеччини. Ця стратегія реалізовувалася двома шляхами. Перший — тотальні бомбардування території Райху з метою знищення військової та й узагалі будь-якої іншої інфрастуктури і терористичні дії проти цивільного населення. Другий — надання всієї можливої політичної та матеріальної підтримки Сталіну в його кривавій війні проти Німеччини.

Стратегія Сталіна, який 21 червня 1941 р. незворотньо програв плановану ним упродовж попередніх 15 років війну за статус єдиного господаря європейського континенту, полягала в тому, аби будь-якою ціною розчавити свого союзника Гітлера та встановити контроль над якомога більшою територією східної та центральної Європи, до якої його союзники або не мали інтересу (США) або ресурсів (Велика Британія).

Нагадаймо собі хронологію найважливіших військових та політичних подій того року.

Календарний 1942-й у цьому сенсі розпочався 7 грудня 1941 р. нападом Японії на американську військово-морську базу в Перл-Харборі. Наступного дня президент Рузвельт за одностайної підтримки Конгресу, який до того всіляко опирався прямій участі США у війні, оголосив про початок бойових дій проти агресора.

У відповідь Німеччина та її союзники (Угорщина, Румунія, Болгарія, Хорватія, Словаччина) оголошують війну США.

Січень: 26 держав-учасниць військово-політичної коаліції проти Німеччини та її союзників оприлюднюють наміри створити по завершенні війни новий світовий порядок, зокрема сформувати Організацію Об’єднаних Націй. Японія починає наступ на англійську колонію Бірму, Німеччина — розпочинає військові дії проти англійців у Північній Африці.

Лютий: Японія окупує Сінґапур.

Квітень: Японія окупує Індокитай (В’єтнам, Лаос, Камбоджу) та Філіпіни.

Травень: Велика Британія розпочинає фронтальні бомбардування німецьких міст. До 30 травня 1945 р. практично від усіх великих німецьких міст та об’єктів цивільної інфраструктури