Читати книгу - "Вподобай мене.com, Tory_Chameleon"

Не бачу сенсу писати про себе, бо вважаю нереальним зробити це, не пропустивши інформацію крізь лабіринти власного бачення самої себе, а отже, точно десь збрешу, і хтозна, на скільки масштабно. Тому, якщо тебе не відлякує мій величезний ніс на цьому дурнуватому селфі, поспілкуйся зі мною і сформуй своє персональне бачення мене.

Дописала і швиденько натиснула на кнопку «Завершити», доки не почала аналізувати.

Старанно відшліфовані тексти, на жаль, втрачають певний відсоток своєї правдивості. Власне в цьому криється велика проблема спілкування в мережі. Несвідомо, а часто й цілеспрямовано ми формуємо картинки кращих версій самих себе, що в рази складніше зробити в ході живого спілкування. Тримаючись такої думки, Ніна завжди старалася уявити, що написане вона вже проговорила і її почули, а отже, нічого вже не відредагуєш.

З’явилося чергове повідомлення від сайту:

Вітаємо тебе в новому статусі зареєстрованого користувача!

Тепер ти можеш розпочати спілкування з тим, кого вподобаєш.

Вимкни логіку, не продумуй принципи відбору. Слухай своє серце. Лише воно здатне відчути того самого.

Ніна розгубилася. Її захопив незвичний сайт, тому вона не стрималася і зареєструвалася. Але пошуки пари на сайті знайомств, навіть на такому… нестандартному, здавалися їй завчасно приреченими потугами. Не зважаючи на всю свою романтичність, вона вміла помічати те, що відбувається навколо. І відтак, давно зрозуміла, що щасливе завершення подібних знайомств – явище доволі рідкісне.

Однак, наступний крок зробила доля. На екрані висвітилося темно-зелене віконечко з фотографією кароокого брюнета, а під нею дві кнопки: «Прийняти відеодзвінок» і «Відхилити відеодзвінок». В самому низу розмістився яскраво-червоний напис «Якщо до завершення часу на роздуми не буде зроблено вибір, дзвінок буде відхилено автоматично, а даний користувач назавжди опиниться у твоєму чорному списку, а ти – в його: », а лівіше від нього – таймер. На прийняття рішення давалося шістдесят секунд.

Ніна різко зіскочила на ноги й почала метатися в пошуках дзеркала, яке так невчасно кудись зникло. В якийсь момент дівчина завмерла. Задумалася над тим, чи не занадто це – приймати відеодзвінок від людини, яка перед тим навіть не запитала, чи хоче вона зв’язатися з ним таким чином. Можливо, розумніше буде дочекатися, коли його закине в чорний список?

Ще раз глянула на фото в круглій срібній рамці.

«А ти красивий… – перемістила курсор до кнопки «Прийняти відеодзвінок», але знову згадала про волосся, яке варто було б розчесати. – Ой, та чи не однаково, все одно нічого путнього з цього не вийде», – різко й глибоко вдихнула, так, що аж закололо під ребрами, повільно видихнула і прийняла виклик на останній секунді.

– Фух! Встигла!

– І тобі привіт! – хлопець з фото посміхався на всі тридцять два.

– Привіт, вибач, занадто довго думала, чи приймати дзвінок. На цьому сайті на кожному кроці якась підстава! – випалила на одному подиху.

– Справді... Але це весело, хіба ні?

– Та-а-а-а-к… – протягнула Ніна, навіть не до кінця усвідомивши його слова.

Вона вивчала кожен сантиметр обличчя хлопця, вслухалася в тембр голосу, а в думках клекотала думка: та ні, так не буває… не може бути.

[1] Сайт, вигаданий автором оповідання.