Читати книгу - "Вподобай мене.com, Tory_Chameleon"

Коли Ніна повернулася до кімнати, виявила, що нових повідомлень на електронній пошті не з’явилося.

– От і славно, – закрила вкладку. – Якщо таке діло, то хай собі «висить» в отриманих хоч до самого кінця світу.

Та не встигла вона почати забувати про злощасний спам, як тишу розірвало оповіщення про нове повідомлення, яке повторився кілька разів.

Відкрила електронну скриньку. Поставила вісім прапорців і натиснула «Видалити». В результаті Ніна навіть не сумнівалася, але дивлячись на новенький лист і постукуючи подушечками пальців по столу вона вже починала сердитися.

Невже десь вірус спіймала?

Запустила антивірусну програму на глибоке сканування. Довелося почекати, але виявилося, що дарма – повідомлення у відповідному вікні свідчило про те, що ноутбук чистий.

Дівчині у це не вірилося. А кілька нових повідомлень, які надійшли одразу після того, як вона закрила вкладку з електронною скринькою, лише підкріпили її сумніви.

Подумавши кілька хвилин і згадавши про курсову, для успішного написання якої потрібно мати робочий ноутбук, Ніна прийняла максимально правильне рішення – натиснула на посилання, яке мало направити її на сайт ВподобайМене.com.

Всупереч найстрашнішим очікуванням, екрану смерті не з’явилося. Замість нього відкрився сайт в червоно-зелених тонах. Кнопки та вкладки були доповнені стилізованими малюнками омели. Певно, в честь новорічних свят. Перелік користувачів виглядав як набір фото в круглих тонких рамках, а статус позначався з допомогою білих і червоних ягід, офлайн і онлайн відповідно. Дивним здавалося те, що ні в кого не було зазначене ім’я чи псевдонім. Навіть перехід на особисту сторінку цього не змінював.

Профілі виглядали по-різному. В декого окрім фото взагалі нічого, а були такі, що настрочили про себе доволі об’ємні тексти. Та у більшості містилася коротка інформація про себе, а точніше про певні вподобання і хобі, якісь позиції стосовно певних речей, девіз по життю…

Проглянувши кілька профілів, Ніна помітила ще одну дивину – окрім імен, була відсутня стандартна інформація про себе: вік, дата народження, місце проживання, чи бодай посилання на особисті сторінки в популярних мережах або інші контактні дані.

«Не думала, що колись докочуся до сайтів знайомств», – думала дівчина, натискаючи кнопку для реєстрації.

Вона вже розминала пальці, готуючись заповнювати купу полів для інформації про себе, але на екрані з’явилося наступне повідомлення:

Вітаємо на сайті ВподобайМене.com!

Ми раді, що ти тут!

Єдина обов’язкова умова для реєстрації – завантаження твого СПРАВЖНЬОГО фото, не старіше трьох років, яке ніде і ніколи НЕ публікувалося.

Не намагайся шахраювати, ми будемо перевіряти.

«Дивна якась вимога... Та і як вони планують перевіряти її дотримання? Якщо фото, які десь світилися раніше можна спіймати, то як вони дізнаються, якщо я зараз, скажімо, побіжу сфотографую свою маму або подружку?»

Взагалі Ніна не планувала завантажувати не своє фото, але повідомлення від сайту сприйняла як виклик. А тому наступні пів години витратила на те, щоб обдурити його. План з фотографіями мами й подружки провалився, як і зображення фікуса, Лакі та кількох статуеток, одна з яких являла собою мініатюрну балерину з доволі правдоподібним обличчям. Після ряду невдач дівчина вирішила перехитрити сайт хоча б зі своїм віком і відшукала фото себе в десять років. Але і цього разу нічого не вийшло. Тоді вона повторила спроби з іншими своїми фотографіями, зробленими в різному віці. Стомившись від невдалих спроб, Ніна нарешті здалася, зробила селфі та завантажила його на сайт, яке нарешті було прийняте.

Через кілька секунд з’явилося нове повідомлення:

Дякуємо за фото!

Хоча нам дещо прикро від того, що ти, люба подруго, хотіла нас обманути. Та ми тебе пробачаємо.

Зараз ти можеш завершити реєстрацію, або доповнити свій профіль інформацією про себе. Гарненько подумай, адже можливості щось змінити потім не буде.

Зверни увагу, що не можна вказувати своє ім’я, вік, заклади, в яких ти вчився або вчишся, і будь-які контактні дані.

Нагадуємо, що ми не дозволимо тобі махлювати.

«О, вже звертаються як до дівчини. Що ж, якщо камера сучасного телефона вміє відрізнити тварину від квітки, то певно і стать за фото визначити не проблема. Хоча це трохи лякає…, – говорила сама собі подумки Ніна. – А сайт таки справді унікальний. Навіть дивний.

Пропонують написати щось про себе, але при цьому заборонили зазначати найважливіше. Що це за сайт знайомств такий? Як же обирати кому написати, якщо ні віку не знаєш, ні звідки людина? Отак спишешся з дідком з Австралії, який таки додумався як обдурити сайт і завантажити фото симпатичного онука, закохаєшся в нього, а далі що робити? Труїтись чи вішатись з горя?»

Дівчина певний час перебирала свої хобі й вподобання, намагалася обрати, про що з цього написати, щоб показати себе з найкращого, найцікавішого і найзагадковішого боку. Дійшла висновку, що зробити селфі, на якому ніс не займає половину фото, виявляється просто. Ще трохи подумала, а потім таки написала: