Читати книгу - "Ангедонія, АнєчкаLB"

Хлопці помітили глядачку, але продовжували грати. І тут один чорношкірий хлопець із глузуванням голосно вигукнув:

- Ліаме, до тебе фанат. За автографом.

І розлютив, і викрив. Вжалив, як бджола. Усюди сміх і посмішки, а Пола спалахнула від такого безглуздого й образливого жарту.

- Мені не потрібен автограф! - запротестувала дівчина всіма клітинами свого організму.

Ліам, ледве помітно посміхаючись, зупинив гру і не поспішаючи підійшов до Поли.

- Я не твоя фанатка. Це абсурд! Дурниці! - вибухнула вона.

- Ді Трой пожартував, - на обличчі, як і раніше, красувалася його приваблива посмішка. Він із нею розмовляє! Не зомліти б.

- Не смішно, - обурювалася дівчина. - Не всі є твоїми шанувальницями. Хоча, вочевидь, ти так до цього звик, що вже й не уявляєш, що буває по-іншому!

- Ти про що? - поцікавився Ліам, нахмуривши брови.

- Про те, що ти дуже розпещений увагою. Звик до слави, вболівальниць, визнання. Щоб стати ще більш пихатим і самовпевненим, містер Суперспорт!

- Ти прийшла повідомити мені про все це? - не втрачаючи веселого настрою, уточнив Саломон.

Пола перевела подих. Оце так промова! Такого вона точно не репетирувала!

- Ні. Я хотіла сказати, що нас поставили разом виконувати практичну роботу. І щоб зменшити болісні відчуття нам обом, хотіла запропонувати самій виконати завдання, а тобі дозволити переписати.

Брови Ліама тепер злетіли вгору.

- Ти думаєш, я не впораюся з цим дурним завданням?

- Я думаю, що це тобі не потрібно. Ти ж у нас чемпіон. Взагалі, незрозуміло, що ти робиш на факультеті біології!

- Я буду робити практичну, Пола Пітерсон, - спокійно заявив Ліам.

- Звідки ти знаєш моє ім'я? - заціпеніла дівчина.

- Я щодня з тобою відвідую лекції. І живемо ми з тобою в одному дуже дивному місці. І я теж бачив списки партнерів по практиці, - як маленькій дитині, пояснив він.

- Так. Але я думала... - Пола не могла підібрати слів. Не скаже ж вона, що думала, ніби він її впритул не бачить. Хоча було б не дивно. На зріст вона була нижчою за груди Ліама.

- Що я "пихатий" і "самовпевнений"? Це я вже зрозумів.

"Та він глузує з мене!" - насупилася міс Пітерсон.

Однокурсник дістав із кишені спортивних штанів телефон.

- Скажи свій номер. І з першого ж дня літніх канікул ми виконуватимемо це завдання, - майже урочисто виголосив він.

Пола, хоч і не з першої спроби, але продиктувала свій правильний номер телефону.

- Цифри й числа - це не твоє? - усміхнувся Саломон і сховав телефон назад. - Якщо в тебе все ж вийшло - я тобі додзвонюся.

- Добре, - знітилася дівчина. - Тільки можу побитися об заклад на що завгодно, ти не будеш виконувати цю роботу.

- Ось як? Це вже цікаво. І з чим же ти готова розлучитися? Або що ти готова виконати?

- Мені все одно.

- Давай так. Якщо ми разом напишемо цю нісенітницю, ти на початку наступного року по гучномовному зв'язку повідомиш, що, з огляду на свою недосвідченість, дуже помилялася, і виголосиш щонайменше двадцять п'ять позитивних відгуків про мене.

- Оце так! Ну, гаразд. Але якщо ти не братимеш участі у виконанні практичної, у чому я майже впевнена, то муситимеш особисто вибачитися перед кожним студентом, кого міг образити або принизити своєю зарозумілістю.

- На це може піти весь наступний рік. Добре. Ставки прийняті.

Стрес і агресія дівчини почали спадати.

Вона розвернулася і поплелася до виходу. Ліам розсміявся, згадуючи розмову, і повернувся до баскетболу.

- Схоже, у тебе з'явилося нещастя на все літо, - усміхнувся Ді Трой.

Навчальний рік закінчився. Сонячне літо тішило своїм початком. Машина Ліама просигналила біля будинку партнерки з практичної роботи. Кілька хвилин потому Пола вийшла, поклавши в рюкзак кілька підручників і зошитів. І підійшла до авто.

- Непереборна жага до знань? - мляво пробурмотіла вона.

- Парі є парі, - Ліам зустрів однокурсницю легкою усмішкою. Він був бадьорий і веселий.

- Сьогодні перший день канікул. Зараз 6:30 ранку. По-моєму, це втілення якогось підступного плану, - дівчина боязко сіла в машину.

- Куди поїдемо?

- Не знаю. Ти ж за кермом.

- Гаразд. Є одне тихе містечко.

Tesla зірвалася з місця.

- Ну, Пола Пітерсон. Хто ти? Якщо вже нам доведеться терпіти одне одного цього літа.

- Нічого особливого, - Пола відвела погляд у вікно.

- Цікавий ти співрозмовник, - Ліам стежив за дорогою.

- Я не знаю, що розповісти про себе. У мене далеко не таке захопливе життя, як у тебе. Я звичайна студентка.