Читати книгу - "Історія однієї з фей, Тетяна Собчук"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Минув тиждень з моменту кастингу. Дівчата розповіли мені про гурт, про те, хто за що відповідатиме і що виступаємо ми не менше одного разу на місяць. Перший виступ гурту в новому складі буде за тиждень, на концерті, присвяченому дню Матері. Все вірно – уже травень місяць. У групі за наші образи відповідає Джесс, за музику – Глорія, а я – за хореографію.
Музика та костюми у нас уже були готові, залишилося придумати рухи, і в мене на це менше тижня. Я кілька разів слухала музику підготовлену Глорією, але жоден рух який я знала чи вигадувала не пасував. Але здаватися я не збиралася.
— Дівчатка, я пройдусь містом, спробую знайти натхнення, — сказала я перед тим, як піти.
Я не знала, як прогулянка містом зможе мені допомогти придумати рухи. Пройшовши кілька кварталів, я відправилася до парку. Там було одне місце, яке я дуже любила і приходила туди, коли мені треба було побути на самоті і подумати. Це було найбільше дерево в парку, довкола якого були поставлені лавки. Я сіла на лаву, одягла навушники, ввімкнула музику і заплющила очі.
Я представляла рухи на сцені, рухи танцю, як ми їх виконуємо в тих чудових костюмах, які створила Джесс. Через деякий час рухи «прийшли самі», але чогось не вистачало. Я довго думала, але мені так і не прийшло нічого нового, що могло надати пікантності нашому виступу. Почало сідати сонце, і я пішла назад до дівчаток.
Прийшовши, я побачила, як Глорія та Джесс медитували.
Ми так робили щодня, щоб знайти внутрішню гармонію у себе, заспокоїтися і набратися сил. Але коли ми були всі втрьох, я не бачила, що в цей час відбувалося навколо нас, оскільки очі закривали для кращого ефекту, і щоб ні на що не відволікатися. Але зараз у мене просто не вистачало слів. Навколо дівчат чого тільки не відбувалося! Це були невеликі рухомі картинки. Напевно, це те, що ми уявляли, коли медитували. Зараз я бачила чудовий водоспад, а внизу, коли вода билася об невелике каміння, проявлялася маленька веселка.
Також був прекрасний Єдиноріг, але за хвилину в нього з'явилися великі крила і він здійнявся в небо. Цю тварину називали Алікорном, який літав над хмарами.
Дивлячись на все це, мені прийшла чудова ідея, як перетворити наш нудний танець на прекрасний і захоплюючий виступ. Розповівши її дівчаткам, вони трохи подумали та погодилися.
Наступні кілька днів ми репетирували, повторюючи щоразу рухи. Так само намагалися втілити в життя мою ідею. І ось наша остання репетиція. Мало усе вийти з першого разу, так і було. Все пройшло ідеально.
— Завтра буде генеральна репетиція усіх учасників концерту на сцені, — сказала Глорія після нашої невеликої перерви, — музика в нас є.
— Танець і чудове доповнення теж, — підтвердила я.
— Костюми готові, — весело сказала Джесс.
— Але давайте на репетиції не використовувати наш маленький сюрприз, інакше ми не зможемо втілити його на концерті, — запропонувала Глорія і ми погодилися.
Настало довгоочікуване свято. Оскільки концерт був на 6-ту годину вечора, з дівчатками ми домовилися зустрітися о 2-ій годині дня, зібратися та підготуватися до виступу. Зранку я привітала маму та бабусю зі святом та запросила на концерт. Сказала, що їм точно сподобається.
З Джесс та Глорією ми зустрілися, як і домовлялися, біля нашої репетиційної зали. Забрали свої костюми та пішли на виступ. Сукні, що створила Джесс були чудові.
Волосся ми зібрали у нескладні зачіски. Я трохи завила їх та заклала ззаду. Кілька пасм були завиті біля обличчя, їх не стала закладати. Все це прикрасила обідком у вигляді весняних гілочок із маленькими білими квіточками.
У Глорії зачіска трохи відрізнялася від моєї. Оскільки її волосся було довшим, то вона його заклала трохи інакше. Більшу частину було заплетено ззаду і закріплено шпильками. Частина спадала дрібними хвилями по спині та плечах. Її зачіску доповнювали маленькі квіточки.
Джесс зібрала своє волосся у високий хвіст і приспустила кілька пасм біля обличчя. А закінчили ми свої образи весняним, яскравим у міру макіяжем.
Розпочався концерт. Ведучі по черзі називали учасників для поздоровлення всіх зі святом. Це були пісні солістів та гуртів, танці різних виконавців. Але подібного до нашого виступу ще не було, і це дуже тішило. Ми виступали останніми і це було дуже до речі.
Нас оголосили для виступу. За нашим сценарієм вимкнули все світло у залі. Ми вийшли на сцену та зайняли свої позиції. Я стояла по центрі, Глорія — справа, а Джесс — ліворуч від мене. З першими акордами нашої пісні увімкнувся прожектор над Глорією, яка виконала рухи призначені для неї. У кінці вона зупинилася, прожектор залишався спрямованим на неї. Наступною була Джесс. Та виконала свою частину танцю і наприкінці так само, як Глорія зупинилася. Останньою була я. Під час моєї частини танцю дівчата залишалися нерухомими на тих місцях, де зупинилися у позах готових до наступних рухів. Після мого соло до танцю приєдналася Глорія, а після неї Джесс і далі ми танцювали разом.
Але найцікавіше було попереду. Під час танцю ми створювали картинки та образи, як під час наших медитацій, на сцені. Створюючи їх так, щоб всі думали, ніби це спецефекти. Картинки та образи були різні. Глядачі були у захваті. Наприкінці нашого виступу я створила величезну кількість красивих тюльпанів з бантиком на стеблині в тон бутону квітки. Ці квіти були міражем для глядачів лише певний час. Я уявляла, як кожна квітка призначалася і опускалася до кожної дівчинки та жінки, що сидять у залі, і вони набували форми живої квітки. Дівчатка були зайняті своїми образами. Після закінчення нашого виступу кожен глядач жіночої статі в руці мав по прекрасній квітці. Нагородою для нас стали оплески усієї зали.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Історія однієї з фей, Тетяна Собчук», після закриття браузера.