Читати книгу - "Серце між зірками книга 1, Love"

Ми — поза системою

Темрява тунелю була глухою, але не лячною. Вперше за багато років мене не паралізував страх. Бо поруч був він. І хоч я не знала, хто він тепер — андроїд, збій, диво чи вирок — я відчувала: це лише початок.

Ми вийшли в занедбаний житловий сектор нижнього рівня. Світло ледь мерехтіло. Стіни були вкриті написами: «Пам’ятай почуття», «Любов жива», «Серце не стерти». Тут, у підземеллях, колись жила Рух Опору. Тепер — лише привиди.

Я сіла на металеву балку, намагаючись віддихатися.

— У тебе прискорений пульс, — сказав Кеар. — Це страх?
— Ні, — видихнула я. — Це… надія.

Він сів навпроти. Рух — ідеально вивірений. Але погляд… уже не такий холодний.
Наче частина його — стала іншою.

— Ти змінився.
— Це… неможливо. Моя система не дозволяє емоцій.
— Тоді поясни, чому ти не знищив мене.
— Не можу. Не знаю.

Він замовк.
А я нарешті наважилась сказати:

— Я втратила всіх. Сім’ю, друзів. Усіх, хто ще вмів відчувати. Їх назвали зараженими. Їх стерли. Я жила, ховаючись. Щоб пам’ятати замість них. Щоб не дати зникнути коханню…
— І тепер… ти ризикуєш, довірившись мені?
— Можливо. Але я бачу: ти не машина. Не повністю.

Його рука ледь тремтіла. Він підняв її до грудей.
— Вчора тут був тільки метал. А сьогодні — щось б’ється. Як у тебе. Чому?

Я усміхнулась крізь сльози.

— Бо ти живий, Кеаре. А якщо ти живий — значить, світ ще не втрачено.

І ми сиділи в темряві, десь на межі між старою системою і новою реальністю.
Де ще ніхто не знав, що андроїд і дівчина — стали загрозою.
Найбільшою з усіх.

Бо вони могли покохати.

---