Читати книгу - "Хитрощі сехеського ринку або "Діявора", Ян Стельмах"

Важко говорити про таку масивну структуру, як сехеський ринок. Як не міряй, а назавтра хтось прийде з новими ятками, і його «кордони» ізнов зарухаються. Що Місто, що ринок – мультикультурні, але коли Сехес додавав чиюсь нову культуру, морфуючи до своїх стандартів, себто піддаючи впливу інших культур, то Ринок зовсім не такий. Це велична маніфестація всього здобутого і забутого з початку Нових часів усіма народами. Лиш на перший погляд неосвіченому «зрівнювачу» здається, що раса і нарід – тотожні на всіх материках поняття, але якби не так! Звісно, їх меншість, звісно, їх національна свідомість, фольклор і мова постраждали від Темних часів, та вони живуть і (тепер[1]) вільно дихають, особливо на Ринку.

Вони тут процвітають, здається, почуваються навіть краще, ніж на своїх землях, та однаково хочуть туди, а не можуть. Тож доводиться співпрацювати з тими, хто ззовні, вони й понесуть ті юнацькі ідеї про натхненне повстання чи принаймні права автономії. Все заради народу, що їх не знає, все заради землі, якої вони не торкнуться. Ах! Хай ллються гіркі молодечі сльози за батьківщиною! Хай повноцінно відродиться та нація, що забулася під вагою більших і байдужих до них країн! А «посланці» все несуть фінансову і подібну підтримку – піде воно на дівок, карти і зброю, для «революційного» рекету, звісно ж.

Диявол входить у Місто. За спиною у нього торба, а в торбі все...

[1] Прикладом спроб стирання менших народів є, наприклад, ідея В’єко-Мейну, яку добре описав соф’їрський (один із тих народів) історик Горт Д’аабійський: «Народ стає сильним, коли вчиться у інших, але «цього» краще просто позбутися: не вчень, вони допоможуть в побудові величної держави. А от народ вичерпав свою корисність…»