Читати книгу - "Фрілендські байки, Девін Росс"

-Добре дівчата, удачі вам, а ми пішли бо нам ще мого гада однокласника треба за його злодіяння проти мене покарати по закону.

-Тобто?, -спитала Лєра.

-Бачиш, як я ізуродований? -запитав я.

-Так.

-Так от це зробив мій однокласник, а тут докази які я сьогодні здобув.

-Ну не сміємо затримувати вас.

Ми віднесли докази які прийняли і пообіцяли надати йому заслужене покарання і навіть компенсацію, але я сказав, що краще хай покарання буде жорстокіше, а грішми хай не відкупатимуться і поліцейський прийням мою прозьбу бо вже на слідуючий день Кирила вигнали зі школи за його виходки по відношеню до мене і також за інші капості які він робив раніше і його очікую декілька років дитячої колонії.

Після такої хорошої новини моя реабілітація в навчанні пожвавилось.

Також ще дещо сталось. Пам'ятаєте я писав про якогось псіха з компанією який якоби мене скинув з даху вдруге. Так от його лікар вшив в мене щось через, що я швидко вилікувався і посилився завдяки чому і догнав другого утирка який докопувався до подруг Мії.

Після кінця навчання я йшов до школи через парк. Мія мала піти по другій дорозі, але я побачив як її тягнуть якісь мужики.

Повз мене проходив Олег який теж почабив цю картину.

-Хей Росс я розумію, що це не моя справа, але Мію кудись тягнуть, -сказав мені Олег.

-Так. Не можеш допомогти?

-Можу.

-Тоді в бій!

Я одразу відключив одного мужика, а Олег утримав другого поки я не розібрався з другим.

У них як виявилось опинилась вогнепальна зброя і тільки як ми збиралися тікати по нам відкрили вогонь інші мижики поблизу.

-Чорт! Народ хапайте пушки і відстрілюємося!

Через декілька хвилин перестрілки мене поранили і я не б не зміг втекти.

-О ні милий!, -закричала Мія.

-Біжіть я прикрию!, -сказав я Олегу з Мією.

Вони змогли втекти, а мене після того як закінчились кулі мене захопили і потягнули у будівлю під зброєною охороною де був той божевільний псіх якого звали Містер Вініамін.

Епізод 7

-Хлопче отямся, -сказав мені Містер Вініамін.

-Що за чорт?, -спитав я.

-Як ж я чекав нашої зустрічі.

-Тобто?

-Ще коли ти в лікарні опинився мій спеціаліст тебе лікував і вживив частичку речовини з регенерацією і тому ти доволі швидко отямився і я після цього за тобою слідкую. Я хочу продовжити експерименти для того щоб ще й вилікувати твоє лице і зробити нові відкриття.

-А сенс тобі це розповідати оскільки я все одно не погоджусь?

-Просто хтів сказати те, що тебе очікує.

В цей період Мія і Олег з швидкістю кулі добігли до будівлі поліції в якій і так вже були в курсі про стрілянину і тому тоди вже відправився спецназ.

-Довопідаю. Будівлю оточено. Готуємося до штурму, прийом, -сказав один з спецназовців.

-Вас зрозумів, по можливості взяти Містера Вініаміна живим, прийом, -сказав йому командуючий операцією.

-Операція починається через пару хвилин, в заложниках хлопецьшколяр, будьте обережні ,прийом.

Мія не збиралася чекати поки мене визволять і тому рванула через чорний хід у будівлю де засіли ці експериментатори.

-Доповідаю в зоні операції пройшла дівчина, на вид школярка, прийом.

-Вас зрозуміли.

Я отімився після експерименту який вилікував мої шрами і експеримент вдався.

Я почав вибиратися як на мененаставили зброю.

-Стояти!, -крикнув відморозок.

Як тут Мія перерізала йому горло ножем.

-Милий як ти? -спитала Мія дивлячись на мене.

-Як бачиш прекрасно. Ти ж знаєш про містера Вініаміна? Так от це його будівля і він ще й спенціально хтів мене сюдит завести і тому, то на тебе й напали.

-І, що він хтів?

-Експерименти завдяки яким я відновив лице.

-Добре. Бери пушку і звалюємо. Тільки обережно бо тут вже спецназ.

-Пішли мила.

Ми вийшли з будівлі і поліція одразу почала нас прикривати поки ми відходили.

вийшовши з зони оточення ми вже почали радуватись, але один з снайперів мало не підстрелив мене, але обійшлось.

-Фух, а добре ми пробіглись. Вірно?, -запитав я Мію.

-І не кажи, тільки я не любитель смертельних забігів як і усіх інших, -відповіла вона з ноткою сарказму.

-Ну це зрозуміло.

Вініаміна не спіймали. Дослідивши будівлю поліція знайшла нариси якохось незрозумілих речей. теорій було багато, але найпопулярнішими являються колби злості та сили,  а також портал у інші світи і з підтвердженого особисто мною - ліки які прискорюють регенерацію. Так, це звучить як буцім хтось довбанувся, але враховуючи, що він зміг вилікувати мої шрами якимось чудо способом, то і в це я готовий повірити. Але частина нарисів або спалена повністю чи частково і тому усі ідеї Вініаміна і підтвердження теорій ми не маємо.

Епізод 8

Після усіх пригод які ми з Мією пережили прийшовши я все ж запропонував знову піти на побачення.

-Привіт мила, -привітався я з нею.

-І тобі привітик.

-Не хочеш піти після школи в кафе?

-Ще й питати смієш? Звісно піду.

-До речі ми так і номерами не обмінялись, -сказав я їй.

-І справді. Тоді записуй...

Далі відмучившись на уроках ми пішли випити  гарячого шоколаду.

-І як вже я замучилась від цієї школи, -почала жалітися Мія.

-Розумію. Сам вже так замучився, що хоч бери і вішайся, -відповів я.

-Оу ну, що ти такий радикальний? 

-Та вже звикся з такими думками.

-А, що в тебе сталось, що ти так звикся, милий?

-Давай якось потім розповім.

-Ну як знаєш.

Дійшовши до кафешки ми зайняли столик і прекрасно провели час. Розмовляли, насолоджувались прекрасним нопоєм як гарячий шоколад і раділи життю.

-Дякую тобі за цей день Мію.

-Це я тобі маю дякувати. Я в боргу перед тобою.

-Та ніяк ти не в боргу хорошенбка ти моя. Ну максимум в оплату за сьогодні старайся бути такою ж позитивноою.