Читати книгу - "Шпигунські ігри Армана Торенса, Лана Рей"

Ще до приїзду в королівський палац, я мав зустрітись з принцем Річардом. Нашу зустріч вирішили влаштувани в невеличкому містечку під назвою Мітед.

Вже був пізній вечір, коли ми дістались місцевого готелю і зняли номери. Тіна залишилась в готелі, а я відправився на зустріч з принцем.

- Міс, я б не радив вам так пізно гуляти вулицями нашого міста, - промовив господар готелю, коли побачив, що я прямую до виходу.

- Невже у вас тут небезпечно? Таке миле містечко... - Сказав я, роздивляючись свого співрозмовника.

- Раніше у нас все було спокійно, але останнім часом почастішали напади на місцевих жителів. З'явились якісь бандити, що тероризують весь Мітед,

- Дякую, що попередили, пане, - промовив я, виходячи на вулицю.

На вулицях міста було порожньо. Схоже, що місцеві мешканці, і справді, налякані.

Я пройшов вже майже половину шляху до нашого місця зустрічі, коли мені перегородили дорогу двоє здорованів.

- І куди це ти зібралась, лялечко? - Поцікавився один з них.

- Я шукала найближчу аптеку, але заблукала, - відповів я, уважно роздивляючись цих йолопів.

- Дівчинко, тобі дуже пощастило, що ти нас зустріла. Давай ми тебе проведемо короткою дорогою, - посміхаючись, запропонував мені бородатий здоровань.

- Дякую, панове. Я так боялась, щоб не зустріти дорогою лихих людей.

- Не бійся, крихітко. Ми нікому не дамо тебе скривдити.

Звісно, що ці блазні не дадуть мене комусь скривдити, бо дуже хочуть зробити це самі.

Здоровані повели мене в найтемніші провулки, де навіть собаки не бігали.

- Панове, а ви впевнені, що ми йдемо правильним шляхом, - поцікавився я, роззираючись довкола.

- Звісно, люба. Не хвилюйся. Ми вже майже прийшли.

- Але я сумніваюсь, що це саме те місце, що мені треба, - вдаючи страх, промовив я.

- Це те місце, що треба нам. Не варто було бути такою наївною і довірливою, крихітко, - сміючись, промовив бородань.

- Йди сюди, дівчинко, я тебе приголублю, - сказав його напарник, наближаючись до мене.

- А ти спробуй, - порадив я, кинувшись на здоровня.

Він виявився далеко не таким грізним і сильним, яким хотів здаватись. Цей виродок корчився від болю на землі і голосно волав, що я зламав йому ногу і він зовсім не перебільшував.

Наступним своїм ударом я зламав йому іншу ногу. Думаю, що нападати на мешканців міста зі зламаними ногами йому буде проблематично.

Бородань шоковано виртіщався на свого товариша, нічого нерозуміючи.

- Давай я ще й тебе приголублю, - промовив я, наближаючись до нього.

- Може... Цей.. Того... Не треба... - Перелякано пробелькотів бородань, задкуючи.

- Треба, любчику, треба...

Здоровань кинувся тікати, залишивши свого друга, але далеко відбігти йому не вдалось, бо моя чорна лоза схопила його за ноги.

Бородань знепритомнів і з шумом впав на землю. Наблизившись до бандита, я переломав йому обидві руки. Буде йому наука на майбутнє.

Я присів і почав перевіряти його кишені. В одній з них знайшовся товстенький гаманець із золотими монетами.

- Це я заберу в якості моральної компенсації, - промовив я, підкидаючи гаманець в руці.

Його крикливий друг виявився дуже здогадливим і сам віддав мені свої гроші.

- Оце я непогано погуляв, - промовив я, розсовуючи золото по кишенях.

- Армане, досить розважатись. Нам вже час на зустріч із принцем, - промовив Алекс, підходячи ближче.

Увесь цей час мій напарник був поруч, але не втручався, бо мені нічого не загрожувало.

- Не дивись на мене так, Алексе. Я тільки допоміг місцевим жителям, провчивши бандитів...