Читати книгу - "Отелло, венеціанський мавр, Вільям Шекспір"

Удвоє дужчий, аніж голос дожа.

Він вас розлучить; кару накладе

Найтяжчу, що її закон тутешній

(Підсилений його великим впливом)

Віддасть йому на вибір.

Отелло

Що ж, нехай

Лютує він; проте моїм заслугам

Ціну достойну склала синьйорія,-

Вони ж куди гучніше промовляють,

Ніж скарги всі його. Крім того, ще

(Коли побачу я, що похвальба

Дає пошану) скрізь розголошу,

Що з королівського я роду сам,

Що рівні ми і що мої заслуги

Дають мені на горде щастя право...

Тож, Яго, знай: коли б я Дездемони

Так не любив, за всі багатства моря

Я б не замкнув привільного життя

В тісні кордони... Глянь, хто там з вогнями?

Яго

Розгніваний сюди простує батько,

І друзі з ним. Вам раджу заховатись.

Отелло

О ні! На видноті я бути маю;

Заслуги, сан, сумління бездоганне

Мене найкраще виправдати зможуть.

Чи це ж вони?

Яго

Ні, Янусом клянусь,

Мені здається - інші.

Входять Кассіо й кілька військових зі смолоскипами.

Отелло

Слуги дожа

І мій заступник з ними. Хай щастить

Вам, друзі, цеї ночі! Що нового?

Кассіо

Вітає дож вас, генерале, й просить

До нього йти негайно.

Отелло

Що там сталось?

Кассіо

Одержано важливі з Кіпру вісті:

З галер вночі сьогодні надіслали

Послів дванадцять, одного за одним.

Уже багато радників у дожа

Зібралося; й по вас також послали

Відразу, тільки не застали вдома.

Сенат кругом порозсилав гінців,

Щоб розшукати вас.

Отелло

Гаразд, що ви

Мене зустріли тут. Я лиш зайду

В будинок цей сказати кілька слів -

І підем разом.

(Виходить)

Кассіо

Що він тут робив?

Яго

Та гарну взяв на абордаж галеру; 5

Якщо законним визнають цей приз -

На все життя здобув собі він щастя.

Кассіо

Не розуміло.

Яго

Одружився він...

Кассіо

Із ким?

Повертається Отелло.

Яго

Він одружився з... Генерале,

То що, ходім?

Отелло

Ходім.

Кассіо

А ось загін

Сюди по вас іще один прямує.

Входять Брабанціо, Родріго й дозорці зі смолоскипами й при зброї.

Яго

Та це ж Брабанціо. Ну ж, стережіться.

Вони замислили недобре.

Отелло

Стійте!

Хто йде?

Родріго

Ось мавр, синьйоре.

Брабанціо

Взять злодюгу!

З обох боків вихоплюють зброю.

Яго

Родріго, ви? До ваших послуг, пане!

Отелло

Сховайте-но блискучі ваші шпаги,

Бо їх іржею може вкрить роса!

Добродію, своїм поважним віком

Тримаєте ви нас в покорі дужче,

Ніж це зробити може ваша зброя.

Брабанціо

О злодію негідний! Де дочка?

Де ти подів дочку мою, падлюко?

Проклятий, ти її приворожив!

Посвідчить всяк, хто має добрий розум,

Що ти скував її кайданням чарів,

Бо неможливо, щоб щаслива, гожа

І ніжна дівчина, яка на шлюб

Дивилася так неприхильно досі,

Що кучерявим юнакам шляхетним,

Всім землякам своїм лиш відмовляла;

Щоб дівчина така втекла з домівки,

Наважившись на глум себе віддать,

І кинулась на чорні груди мавра,

Який хіба вселити здатен жах,

А не навіять дівчині кохання?!

Нехай мене осудить цілий світ,

Якщо не маю я підстав казати,

Що ти причарував її чаклунством!

Напоями чи зіллям чародійним,

Що збуджують і пристрасть викликають,

Дівочу юність ти занапастив!

Я хочу, щоб досліджено було

Цю справу до кінця; проте вона

Така мені ясна, що я відразу

Візьму і арештую тут тебе,-

Тебе, який дурив весь світ, який

Так добре тямить в клятому чаклунстві

І в ремеслі кохається такому,

Яке суворо наш закон карає.

Беріть його мерщій! Коли ж він опір

Чинитиме,- вживайте сили!

Отелло

Стійте,

Ви, що мене підтримуєте, й решта.

Коли б хотів я битися, цю роль

Я без суфлера виконав би. Тож

Куди ви хочете, щоб з вами я

Пішов відповідать на вашу скаргу?

Брабанціо

Йди до в’язниці, доки не покличуть

Тебе закон і справедливий суд

Дать відповідь.

Отелло

Коли я вам скорюсь,

Як зможу виконать бажання дожа,

Що скрізь гінців по мене розіслав

І наказав з’явитися до нього,

Щоб вирішити дуже пильну справу?

1-й військовий

То правда, найшановніший синьйоре,

У раді дож; я певен, що просили

І вашу милість теж.

Брабанціо

Як? В раді дож?

Вночі? Такої пізньої години?!

Ведіть його за мною! В мене теж

Не малозначна справа; я гадаю,

Що й дож, і всі брати мої державні,

Сенатори, неначе на свою,

Подивляться на кривду цю жахливу.

Якщо давати волю цим злочинствам

І ми не будемо за них карати,-

Почнуть раби й погани панувати!

Виходять.

Там же. Зала в палаці дожів.

Дож і сенатори сидять за столом; навколо військові, урядовці та слуги.

Дож

Занадто суперечливі новини,

Їм через те не можна йняти віри.

1-й сенатор

І справді, не збігаються вони;

До мене пишуть, що галер сто сім.