Читати книгу - "Том на фермі, Мішель Марк Бушар"

ТОМ: Ні!

Картина 3

День другий. Том одягнутий у шикарний костюм, який контрастує з місцем. Він бризкається парфумом. На кухні.

ТОМ: Риси твого обличчя проступають в одних і зникають у інших. Хтось один повертає голову, і я бачу твою потилицю. В іншого твої руки. Твоя сім’я! Магазин одягу в день розпродажу. Сукні, видобуті з забутого на пристані контейнера, пожмакані, як мошонка шовкові сорочки. Твоя сім’я! Багато завивки! Багато макіяжу! Хтось із твоїх тіток розказує мені про кузину, яка живе в метрополії, і яку я напевне повинен знати, бо я теж живу у метрополії. Інший говорить про ремонт своєї галереї. Спочатку я думав, що він торгує виробами мистецтва. Твоя сім’я, ти забув, скільки спалено у кожному з будинків, останніх грипозних, а ще покажи-мені-свої-фото! І твоя мати, яка переходить від одного до іншого, повторюючи «товариш». Том і він були товаришами! (Пауза). Штукатурка відвалюється від стін. Статуї святих, зі складеними руками, молять нас забрати їх звідти. Свічники з електричним світлом, два вимкнені, один блимає. Пучки квітів стомлені від власної екзотики. Астматичне соло поперечної флейти перекриває всіх. Ні! Ні! Нічого з того, що ти міг би уявити. Нічого. (Зі стражданням). Елітна гвардія одягнена в шикарні костюми, взута у високі чоботи, груди в нагородах, гірлянди з лілей, евкаліпту, жінки в парасолькових шляпах, орди дітей зайняті класичним співом. Ні! Чотири професіонали, у сірому від голови до яєць, штовхають труну на рипучім візку. Труна, ти в ній, труна. Ти у ній, труна, в ній! Труна з лакованого дерева, як паркет в квартирах, як скринька для біжутерії на день мам. Ти у труні, у труні, ти. Твої руки порожні. Твій живіт спустошений. Твої губи самотні. Ти у ній, у труні. Я на ній, на лавці. Забагато Дольче, забагато Ґаббана. Забагато... (Пауза). «Ви були близькі з ним? Трохи. Ви його добре знали? Трохи. Ви зустрічались з ним? Трохи. Жаль, що вона не приїхала. Було б добре познайомитися з нею». Тортури флейтою закінчуються. Твоя мати підводиться з лавки. Вона підіймається сходами до мікрофона. Вона повертається до мене. Вона простягає до мене руку. Тиша. Увесь всесвіт дивиться на мене. Тиша. Всесвіт затримує подих. Тиша. У твого брата палають очі. Твоя мати перед мікрофоном. Нема більшої тиші, ніж тиша перед мікрофоном. Я повинен приєднатися до неї. Я повинен сказати перед усім людом, хто ми були один для одного, один з одним, один без одного. ( Пауза). Я роблю пів-оберта. Я, юнак-вдова, я виходжу з церкви.

Заходить грізний Франсіс.

ФРАНСІС: Ти нічого не сказав! Чому ти нічого не сказав? Га? Я казав тобі вигадати щось гарне!

ТОМ: Ти мене не вдариш!

ФРАНСІС: Чому ти лишив мою матір, саму, перед усім людом?

ТОМ: Ти мене не вдариш!

ФРАНСІС: Я не можу бачити її такою. Я не можу.

Франсіс б’є Тома в живіт.

ТОМ: Форель. Масло. Я ще не перетравив вчорашню форель.

ФРАНСІС: Відповідай!

ТОМ: Вивернути душу! Стати голяка! Спалити мости!

ФРАНСІС: Я ж казав — ніяких парфумів!

ТОМ, захищається рукою: Рефлекс. Лише рефлекс! Я відповідаю йому як перелякане цуценя.

ФРАНСІС: Я вже чув твій голос. Якось, по телефону. Я дзвонив йому щодо паперів для ферми. «Я чекаю його обідати. Я можу передати повідомлення? Це нічого, якщо він зателефонує вам пізніше, сьогодні ввечері? Ми сьогодні їдемо у відпустку, в Аяччо...»

ТОМ: «... на Корсику».

ФРАНСІС: «Аяччо, на Корсику... Хто говорить? ... Алло?»

ТОМ: «Хто говорить? Алло? ... Алло?..»

ФРАНСІС: Якось я заглянув під його ліжко. Там були альбоми з малюнками. Малюнки чоловіків. Вірші теж про чоловіків. Коли я зателефонував до вас... «Це нічого, якщо він зателефонує вам пізніше, сьогодні ввечері?» Я зрозумів, що ти колись приїдеш. Ти не заберешся звідси, поки все не владнаєш.

ТОМ: Владнаєш що?

Входить Аґата. Вона тримає важку жовту пластикову миску.

ФРАНСІС: Хочеш сісти?

ТОМ: Вона тримає величезну жовту миску! Заважку для неї. Зажовту для цього місця. Вона знає, що він мене вдарив.

АҐАТА: Я бачила твій дискомфорт, Томе.

ФРАНСІС: Йому стало погано від форелі.

АҐАТА: Я хотіла б почути, що ти приготував.

ТОМ: Та, то так, безсистемна чернетка.

АҐАТА: Це було б...

ТОМ: Хвилююче, сумно, згубно.

АҐАТА: «Вражаюче».

ТОМ: В агентстві мене називають «місьє Синонім». Я шукаю відповідники. Щось схоже на щось, але не є тим чимось. Це — одержимість. На зборах робочої групи це вітається. (Пауза). Робоча група — це... Думка пояснити їм, що таке робоча група, викликає у мене ще більше бажання блювати, ніж форель в маслі.

АҐАТА: Флейта була чарівною.

ФРАНСІС: Так.

АҐАТА: Це племінниця Джеффа.

ФРАНСІС: Так.

АҐАТА: Колись у неї проріжеться талант.

ТОМ: Колись вона вирішить свої проблеми з астмою.

АҐАТА: На нас чекають в громадській залі. Ця форель, мені дійсно жаль, Томе.

ТОМ: Минеться.

АҐАТА: Я зробила забагато салату з макаронами. Я ненавиджу салат з макаронами. Він якийсь блідий. Він викликає відразу. І зовсім неапетитний. Йому треба дати вистигти, а холодні макарони взагалі не мають смаку. Його завжди роблять забагато. Його ж не можна заморозити.

А ще, якщо не наготуєш повно цього гадського салату з макаронів і не поставиш посеред столу, то скажуть, що не вмієш приймати людей. (Вона починає ридати). Еге, я сказала «гадський». Я можу сьогодні дозволити так казати. Гадський! Ти можеш запропонувати гарний зелений салат чи рідкісні сендвічі з рибою. Так ні! Врешті-решт тобі скажуть, що треба було б все ж зробити салат з макаронів. Майонез і макарони. Гадство! Моя сім’я каже, що я готую найкращий у світі салат з макаронів. Я найкраща у світі у чомусь такому, що я ненавиджу робити.

ФРАНСІС: Ти б сіла.

АҐАТА, так і тримає свою жовту миску: Для чого? Хіба менше болить, коли сидиш? Вона повинна бути тут.

ФРАНСІС: Вона безсердечна. Вона просто безсердечна! Га, Томе?

ТОМ: Точно. Вона безсердечна.

АҐАТА: Тільки-но, коли виносили з церкви труну, черевик на льоду. Я хочу сказати, черевик послизнувся на льоду, на одній із сходинок. Черевик потягнув за собою одного з тих, хто ніс труну, потім іншого, ще одного... і, врешті-решт, труну! Вона ковзнула, а потім вона перекинулась. Я закричала. Ми всі закричали. За одну секунду було сказано більше благих слів, чим за всю церемонію. Двоє носіїв перевернули труну, при цьому віко