Читати книгу - "Відбір для олігарха, Тала Тоцка"

Навроцький подивився на нього з погано прихованою насмішкою.

— Це у тебе склероз, згадай, де я працюю! У такому місці захворіти не дадуть, можеш не сумніватися. А ось тобі, — він ткнув у Ямпольського пальцем, — не завадило б задуматися. У тебе коли в останній раз баба була?

— Півгодини тому, — відповів Арсен, поглянувши на громіздкий годинник, що прикрашав стіну кабінету.

Можливо, він чіпляється, і годинник не такий вже великий, і попільничка не настільки потворна, просто у нього огидний настрій, тому і все навколо здається таким же огидним. Навіть Борис. Особливо Борис. Але якщо повідомити йому про це, настрій навряд чи покращиться, і Арсен промовчав.