Читати книгу - "Невідома планета, Олександр Кваченко"

Чоловік як чоловік, вік під сімдесят, сивина, звичайнісінький комбінезон як у мене, сірий, тільки в рідкісну темну ляпку. Якби не було в мені такої кількості невідомої хімії, напевно б здивувався, чи щось спитати спробував, а так… Їдальня та телевізор. Розум, зачепившись за щось звичне, якимось чином пробудив атрофовані рефлекси часів молодості, з'явилася звична зібраність і готовність вбирати інформацію як на лекції. Задзижчав апарат під стіною на столі й з нього вилізла тарілка з ложкою, напій, я все забрав і сів їсти.

— Ну, почнемо, — зрадів незрозуміло чому дід з екрана, коли я подивився на нього. — Дозвольте представитися… — почав бадьоро дід.

Схоже, мені не лише знання мови заклали, а і якусь додаткову інформацію прямо на згадку закинули. У всякому разі, за ті дві години, що дід розпинався, я не так нове з його слів дізнавався, як із закладеного згадав усього різного. Хоч би як дивно це звучало. Загалом ситуація склалася така: існує планета на задвірках космосу. Вона була колись заселена, але після низки воєн і застосуванням невідомої зброї навколо планети, та на її поверхні почали з'являтися аномалії та проколи простору. Потім пройшло приблизно тисяча років і відновилося трохи цивілізація в тих місцях, де не було аномалій. Наступними прийшли арахноїди (раса павуків) і відкинула цивілізацію людей від відновленних місць. Але і вони не змогли тут зачепитися, не працювала їх техніка, може і місце існування їм не підходило, невідомо, але на планеті вони ще зустрічаються.

Рідкісні корисні копалини залишилися на місцях аномалій, поверхня лише частково має рослинність і тут мешкають різни мутанти та тварюки. Населення майже немає, тільки маленькі колонії під поверхнею планети й збереглися. Колишні шахти, бункери, печери та тунелі уподобали як залишки орд вторгнення, так і залишки населення, що виживають в умовах катаклізмів та аномалій. А ще останнім часом на планету почали падати космічні кораблі, які затягує десь аномалії чи в проколи простору у космосі. Швидше за все, знову цивілізація почала освоювати цю ділянку космосу. Пірати, колоністи, дослідники, втікачі кого тільки не викидає на поверхню.

Я був серед десятків людей, знайдених та врятованих тут на кораблі який впав неподалеку. Через те, що я виявився з малорозвиненою планети, мене не просто розморозили, але і, відповідно до закону та інструкції даного поселення, піддали ментальному впливу в медичній капсулі. По суті, це було схоже на викликаний сон, або на віртуальну комп'ютерну гру, де мене навчили мови та основним правилам тутешнього життя, а саме як використовувати найпростіші пристрої та технології цього поселення. У будь-якому випадку, окрім мовних навичок, мене ще трохи познайомили з місцевістю, історією та культурою. У цілому дані лекції були спрямовані не стільки на просвітництво, скільки на стимулювання і розкриття знань, щоб вони проникли в глибини свідомості та закріпилися, моя взаємодія з технікою, самоосвіта і саморозвиток.

Загалом було багато чого, але мене почало хилити в сон після їди, і дід з екрана мені радив відпочити та завтра продовжити. Зовсім на автоматі звернув тарілку з вилкою, засунув у чашку, позіхаючи, дійшов до утилізатора. Згодував йому сміття і лише потім спіймав себе на легкому, приглушеному, але виразно почуття здивування, чому я це зробив, мені це знайомо. Не сьогодні спати.

Дід з екрана сказав, щойно прокинуся підходити до їдальні. Мені знову показали стрілочками на підлозі дорогу до туалету і житлового блоку, що являє собою щось на зразок кімнати на два місця з односпальними ліжками, де я і ліг, не знімаючи комбінезона. Ніч-мати дасть пораду, мозок повинний відійти від препаратів і взагалі, як я зрозумів діда, моє тіло довго перебувало в стазисі. Як я сюди потрапив, і хто такий я погано пам'ятав, ім'я, родину, як навчався, на кого все. Все спати.

Прокинувся, спогади навалилися як снігова куля, хто я, звідки, що тут роблю і навіщо. Розболілася голова, промасажувавши скроні й повалявшись ще пів години підвівся. Потрібно зайнятися справами.

Не знаю, як там у всяких попаданців справи з залишками особистості господарів тіла йдуть, але в моєму випадку мав місце бути штучно створений суб'єкт з частково зайнятою пам'яттю. Таке наведене роздвоєння особистості. Нині цей другий «я» навчений у віртуальній реальності активно розчиняється у мені оригінальному, збагачуючи пам'ять знаннями, а тіло навичками. Втім, із першим, по суті, вже все закінчилося. Наскільки можу судити з пам'яті, той хлопець був особистістю хоч і освіченою, але безхребетною. Втім, якби було інакше, ще невідомо, хто б кого поглинув у результаті. Швидше за все на виході вийшов би овоч, що пускає слину, але техніка ментальна відпрацьована видимо до дрібниць на цій базі, все врахувала і поправила, ще й заспокійливих ввела. Якщо це взагалі важливо. Так. Стоп. Не про те гадаю. Звичайно, рішення ШІ, чи начальства бази в питанні інтеграції в це суспільство диких емігрантів досить оригінальне, але що мені з того? Нічого.

Можливо, в результаті вийде слинявий овоч, але явно з цією методикою роботи з ШІ були опрацьовані до дрібних деталей, уявні наративи, накази, все враховано і модифіковано, а також введені заспокійливі засоби. Якщо це можливе в принципі. Так. Зупиняємось. Я не про те думаю. Звичайно, розв'язування проблеми інтеграції вихідців з інших світів у суспільство дуже оригінально, але що це означає для мене? Нічого поки, треба опановувати себе.

Підйом треба щось робити, тіло трохи прийшло в норму, голова не болить, прояснилася, так би мовити.

Що у нас за планом туалет, їдальня.

Пройшов вчорашній шлях, як зайшов у їдальню, загудів апарат приготування їжі, знову вчорашня поживна каша та коктейль.

Хвилин за десять ввімкнувся екран знову з'явився дід.

— Ну, хлопче, як сьогодні почуваєшся? – спитав він.

— Начебто нормально.

— Будемо знайомитись. Я штучний інтелект цієї бази, працюю тут вже понад тисячу років. А ти хто і як до тебе звертатись.