Читати книгу - "Невідома планета, Олександр Кваченко"

Я думав це реальна людина вчора, все перемішалося, а це виявилась машина. Оце так, куди я потрапив. Минулий я, впав би в істерику, точно щось підмішали, мабуть в кашу.

— Мене звуть Микита, можна коротко Мік, я з планети Земля, людина. Як я тут опинився?

— Тебе знайшов на кораблі, що розбився, в стазис капсулі наш технік. Привіз сюди, я тебе розморозив і привів у нормальний стан.

— І чого ви хочете від мене? Адже це не моя планета, я так розумію.

— Так не твоя, назви ніхто не знає, є тільки номер, я потрапив сюди також із дослідного космічного корабля, що розбився на планеті. Мені потрібні помічники для роботи цього комплексу.

— Що я буду робити?

— Для визначення корисності тебе потрібно помістити в мед капсулу і дізнатися свій коефіцієнт інтелекту або КІ – це в нас наріжний камінь цивілізації та запорука щасливого майбутнього. Причому не важливо, в якій із космічних держав ти проживаєш. Пару тисячоліть тому, у процесі розвитку технологій і прогресу в медицині, місцевим вченим вдалося створити нейронний комп'ютер, який працює на основі твого інтелекту і чим більше КІ, тим потужніше тобі можна поставити нейромережу.

— І що ця нейромережа мені дасть?

— Зараз, як і тисячу років тому, вся техніка працює за допомогою нейромереж, є звичайно в деяких пристроях і ручний режим, але це тільки в найпростіших механізмів. Ну в крайньому разі нейроком – проміжний пристрій між людиною та технікою. Все залежить від КІ та нашої угоди.

— Як мені визначиться?

— Спочатку в мед відсік, визначимо твої показники, а потім подивимося, йди за вказівником.

Ті самі коридори, та знайомі двері.

Заліз у комбінезоні у капсулу. Зручно тут влаштовано, ще й покриття підлаштовується під анатомію тіла. Кришка опустилася, пішов якийсь газ. Щось обліпило голову. Невеликий напад паніки, викликаний замкнутим простором, вдалося придушити звичним вольовим зусиллям. Смішно в мені рефлекси навченої особистості виявляються, я начебто вже проходив сканування КІ. Генії були ті, хто до такого додумався використовувати ці ментальні техніки, чи навіть віртуальну реальність, воно є ідеальним способом для навчання. Саме тому мені лекцію дід і читав, щоб максимально встигнути витягнути та закріпити в підсвідомості інформацію. Зробити додане своїм, а зважаючи на те, скільки я вже знаю і пам'ятаю — це дуже успішна практика. Хоча, звідки мені бути в курсі, яка кількість дрібних нюансів існує, чи не дуже дрібних, так і яка частина знання канула в небуття?

Укол кудись у шию, і я знову можу рухатися. Кришка пішла вгору і мед капсула випустила мене з затишного полону. Оперативно.

— Як мої справи? — запитую діда чи ШІ як його називати, він висвічується на місцевому моніторі.

— Нормально, візьми з мед капсули свою карту, сам ознайомишся, я тобі поясню, також бери нейроком одягай на руку, там є карта комплексу та обруч одягни, він синхронізується.

Все взяв, одягнув.

— Що мені тепер робити? - спитав я ШІ, коли зібрався.

— Я вивчив твої дані з медичної карти, ось дивись на екрані.

Карта дуже схожа на мій паспорт із Землі, з моєю фотографією. Там же на екрані з'явилася моя медична карта. Природно, в урізаному вигляді лише загальнодоступні дані. То що тут у нас? Ім'я, вік, стать, група крові, ще якісь суто медичні речі й ось він заповітний параметр — КІ. Усього сто тридцять три одиниці, це багато мало, що це означає.

— У принципі показання КІ у тебе гаразд, можна ставити нормальну нейромережу 3 покоління, але у мене такої на складі немає. Потрібно провести ще кілька процедур відновлення організму і потім ще раз перевірити. У тебе травми голови були?

— Так, в дитинстві, у 2-3 років напоровся піднебінням на пірамідку, але лікарі сказали все нормально. Правда мама розповідала, що коли їв молоко носом витікало, перегородка зламана якась була.

— Ну полікуємо подивимось. Зараз я тобі надав доступ до переміщення по базі, можеш ходити, де підсвічується підлога та відчиняються двері. Так само я тобі в нейроком залив кілька основних баз, вони зараз навчаються у фоновому режимі. Як користуватися ним, у тебе було раніше навчено, повинен сам розібратися. Кнопка є на обручі, так ти зможеш викликати окуляри, вони синхронізовані з нейрокомом, через них ти переглядатимеш обладнання на базі, його функціонал, належність, працездатність, а також зв'язатися зі мною.

— То що я маю робити?

— Поки освоюйся, завтра подивимося на твій стан, поговоримо, так само з ранку як прийдеш до їдальні.

— Добре, я тоді піду.

— Так, йди. Сказав ШІ та відключився монітор.

Гаразд, не до нього мені поки що. Тут на порядку денному класичне питання: «Що робити?» На жаль, але з відповіддю на нього було не дуже. Втім, як завжди. Ладно, тоді спробуємо скласти короткостроковий план. Тут дещо простіше.

Озирнутися, дізнатися більше про місце, де я перебуваю, розібратися з технікою.

Я дістався до своєї кімнати та почав з нейрокома та обруча.

Нейроком, це якийсь прилад для покращення пам'яті, а вчитися мені потрібно і швидше, потрібно дізнатися, куди я потрапив. Залишатися в невіданні, що навколо відбувається, я не хотів, тому, зібравшись з духом, я обережно натиснув на обручі виступ і перед очима сформувалося поле, де почали підсвічувати предмети, що знаходяться навколо.

Ще через кілька секунд я відчув сильне запаморочення, це ніби пір'їни лоскотали у мене в голові. Неприємні відчуття досить швидко зникли, а перед очима з'явилася нова порція зображень, у супроводі тексту та голосового позначення. Перші зображення при повторенні мною супроводжувалися невеликим дискомфортом, але поступово неприємні відчуття проходили та запам'ятовування проходило нормально. Скільки минуло часу, я не помітив, тільки в якийсь момент усвідомив, що картинки переді мною мелькають дуже швидко, як і пояснення, я ліг на ліжко. Швидкість навчання зросла щонайменше втричі, а, можливо, й більше.