Читати книгу - "Останні 24 години, Тетяна Вітер"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Останній день на Землі... А може, це останній день лише для тих, хто боїться прийняти нове? Я сиджу, вдивляючись у нічне небо, і розумію, що завтра не прийде, але це не означає, що закінчується все. Можливо, Всесвіт завжди дає другий шанс. І навіть якщо ми не будемо тими, хто його побачить, це не робить нас менш значущими.
Швидко схопила аркуш паперу й ручку. Хотіла написати щось важливе, щось на згадку. Але хто прочитає? Та й що я можу залишити, коли ніщо не вічне? Папір теж згорить, а інтернет зникне. Написала лише кілька слів: “Живіть, поки можете. Не чекайте на завтра, якого може не бути”.
Годинник показує дванадцяту ночі. Остання хвилина.
Час спливає.
“Чорна діра наближається…” — це не метафора.
Завтра не настане, але сьогодні було. І цього достатньо…
Адже навіть у темряві буде видно наш слід…
Кінець
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Останні 24 години, Тетяна Вітер», після закриття браузера.
