Читати книгу - "Страх, Олег Петренко"

Юля:

- У мене виникає саме такий страх, що коли я заходжу до лісу, то вони сидять десь під листочком і чекають, коли я відвернуся, і нападуть на мене, і я цього найбільше не хочу.

Олег:

- Я думаю, вони не хочуть цього бажати, і в тебе зараз перебільшений страх, і в цьому немає жодної небезпеки, а найбільше ти сама собі вигадала все те, що вони хочуть зробити, ти ж із ними не розмовляла і не знаєш, про що вони можуть подумати і думають, коли тебе бачать. Мені здається, вони бояться тебе не менше. Самі думають, що ти хочеш на них напасти.

Юля:

- Я так не думаю, вони маленькі, і страшні, у них багато лапок, і вони роблять, що їм хочеться, і я боюся їх.

Олег:

- Тоді нам зараз потрібно повернутися назад у твоє дитинство і почати згадувати ту жахливу подію, яка трапилася колись із тобою і не дає донині тобі спокійно дивитися на павуків і ходити до лісу, не боячись павуків.

Юля:

- Я дуже довгий час думала, звідки в мене такий страх, але я не можу згадати того, через що він у мене є. Що ж сталося такого, що донині я боюся павуків.

Олег:

- Тоді нам потрібно з тобою поговорити на цю тему і спробувати розібратися у всьому цьому, не поспішаючи, зрозуміти причину виникнення страху.

Юля:

- Згодна, що в дитинстві сталася така подія, що залишилася в підсвідомій пам'яті, а я її не можу згадати. Я завжди справлялася з різними завданнями як в аналізі, так і в роботі, і завжди здобула перемогу, а тут із таким страхом я впоратися не можу. Через що все це? Я не знаю.

Олег:

- Тоді нам потрібно разом повернутися назад у дитинство і спробувати пригадати той момент, коли з тобою щось сталося, і ти стала так сильно боятися павуків.

Юля:

- Це буде не просто повернутися назад туди, де я нічого не пам'ятаю і багато років, відвідуючи різні групи, не змогла пригадати, а тут під час прогулянок за раз чи два пригадати все те, що мені протягом життя не давало спокою, я думаю, це неможливо.

Олег:

- А, ти постарайся повірити у свої сили. Зараз ми перебуваємо в лісі, в тому самому місці, де найбільше павуків, і страх тут теж є, я по твоїх очах бачу, як ти всього боїшся, але відволікаєшся, і не хочеш його показувати, і нічого жахливого в цьому немає. Я теж боюся різних комах і ховаю свій страх далеко за посмішкою.

Юля:

- Так, я зізнаюся чесно, що боюся ліс, але й люблю його тишу. Тут я можу розслабитися і прогулятися, відволіктися від усього, що не дає мені спокійно спати.

Олег:

- У мене є своя пропозиція, і тобі потрібно на неї погодитися, і я вірю, що у нас буде результат.

Юля:

- Яку пропозицію в тебе є?

Олег:

- Поговорити на тему павуків і того, що тебе турбує.

Юля:

- Розпочати таку розмову буде непросто і мені спершу треба подумати, я так довго не могла з ним нічого зробити, а тут за хвилин ти хочеш почати не просту розмову?

Олег:

- Так, я хочу почати цю розмову в такій місцевості. Обстановка теж має свій вплив і може як допомагати, так і погіршувати становище і розвиток розмови.

Юля:

- Можливо, я не могла розслабитися на тих тренінгах і тому в мене нічого не виходило.

Олег:

- Усе може бути. І нудно пробувати по-різному вирішити твоє питання, і воно тобі не дає спокійно жити. Ти б сама могла ходити в ліс і гуляти ні про що не турбуючись.

Юля:

- Згодна, я найчастіше не відпочиваю в лісі, а ще більше набираюся страху, але коли приходжу додому, одразу лягаю спати і чому в мене все так відбувається, я не знаю.

Олег:

- Із цим усім потрібно розбиратися окремо, але зараз мене найбільше цікавить твій страх павуків, і мені він цікавий. У такому випадку нам потрібно продовжити прогулянку і далі йти, аналізуючи все, пов'язане зі страхом, від меншого до більшого. Чого ти зараз найбільше боїшся?

Юля задумалася:

- У мене присутній той самий страх павуків, але я їх не бачу.

Олег:

- Тоді пропоную піти далі дорогою і вже за цією ситуацією аналізувати все, що відбувається.

Юля:

- Я згодна, але головне, що б ми не повернулися, коли вже буде темно. Мені завтра на роботу і хотілося вже в такий час бути вдома.

Олег:

- Зараз літо і темніє пізно. Ми встигнемо повернутися до того, коли почне темніти. І завжди треба робити те, що ми почали, і навіть якщо страшно не бачачи реальної загрози життю. Павуки бувають різні, але тут вони не несуть загрози нашому життю. Вони можуть бути зовні нам не приємні, а так вони більше нас боятися.

Юля: