Читати книгу - "Чорна прірва, Mihael Fartush"

На очі Віктору знову потрапило прізвище Белл, і інспектор вирішив поговорити з цим охоронцем. Думки про поліпшення утримання ув'язнених плавно перейшли до Краніка.

- Ненавиджу його, - промайнуло у Віктора. - Через місяць у мене інспекція в'язниці Сайд, я однозначно заявлю, що не збираюся більше йому допомагати. Пішов він до біса. Як йому вдається так маніпулювати моєю свідомістю? Ні, я не буду більше з ним зустрічатися, а краще напишу доповідну, щоб в'язницю «Сайд» інспектував хто-небудь інший. Нехай пришлють інспектора з іншого регіону.

Під час обідньої перерви Саймон не втримався і поцікавився у Віктора, що розповіли ув'язнені.

- Вам це не обов'язково знати, - миттєво відповів Віктор. - Це порушує інструкції та конфіденційність.

- Так, так, звісно. Це ви в Тома навчилися дотримуватися всіх інструкцій, - саркастично зауважив начальник в'язниці. - Я спеціально направив до вас ув'язнених, які завжди чимось незадоволені. Сподіваюся, вони не розповіли вам чогось зайвого.

- Ні, що ви. Ваша репутація абсолютно не постраждає, - пожартував Віктор. - Навпаки, я впевнений, що вашій в'язниці незабаром присвоять звання найкращої, і я із задоволенням буду ставити її за приклад усім іншим.

- Було б чудово, - цілком серйозно заявив Саймон. - Однак для поліпшення цієї в'язниці потрібно значно збільшити бюджет. А хто за це задоволення платитиме?

- Безумовно, не я. Я напишу все, що мені повідали ув'язнені, і всі їхні побажання, хоча багато хто з них здаються мені абсурдними. Але якщо це допоможе вам домогтися додаткового фінансування, я буду тільки радий. А тепер викличте мені таксі, я вирушу в готель.