Читати книгу - "Відьомські війни"

Застосовувати закляття щодо книг на очах банди (частини банди) неприпустимо. Тому доводиться збирати книги і складати їх до купи. Саме мої дії наштовхнули ватажка банди на цікаву витівку. Він прошепотів щось нерозбірливе своїм товаришам. Хлопці частково розділились. Поки мій погляд був сфокусований лише на лідері. Довелось припинити складати книги в купу. Адже щось повинно статись, відчуваю певне напруження.

Джорш підійшов до однієї з книжок та підняв її.

— Хлопці, гляньте на це барахло, цікаво за скільки можна продати його?

Моє серце зупинилось на якусь мить. Продати одну з книг неможливо в перспективі це ймовірна реліквія, що може бути втрачена. Рудий хлопець також підібрав книжку і почав розглядати палітурку. Його чорнявий друг долучився до ідеї банди. Алекс задоволено посміхнувся, побачивши мою розгубленість, та й у банди з’явився шанс роздобути грошенят. Вдало продати книги наприклад містеру Барнесому. Не сумніваюсь чоловік не відмовиться від такої угоди. Дарма, що вона буде укладена з учасниками банди. Бізнес для нього все.

Важко зосередитись бодай на комусь. Я стільки зусиль доклала аби накласти попереднє закляття і обманути маєток. Не можу сконцентруватись, постійне роздратування заважає дійти до нормального стану за якого можливо використовувати магію. Джорш набрав декілька книг, найстаріших з усіх. Алекс також не залишився з порожніми руками.

Я в повному відчаї, магія на цей раз не врятує ситуації та не вирішить проблеми з бандою. Напевно так краще. Тому що я збираюсь довіритись власній інтуїції. Емоції, що пов’язані з Алексом вказують на мою симпатію до нього. Він попросту подобається мені. За даних обставин маю перевірити на скільки моє почуття взаємне.

Шукаю поглядом Алекса, його блакитні очі. Я не володію гіпнозом, просто дивлюсь на нього. Він також дивиться на мене. Поки решта банди радісно вовтузиться з книжками.

— Зроби це, забери книги та продай їх. Але я обіцяю тобі, ти взагалі більше ніколи не побачиш мене.

Раптово учасники банди затихли на якусь мить, жодних радісних вигуків та обговорення вдалого продажу «старовинного лахміття». Алекс лише поглядом зупинив своїх друзів, такого порозуміння варто ще зустріти. Мабуть тут і проявляється певна магія.

— Залиште все як є… — невдоволено наказав хлопець.

Джорш не менш невдоволено кинув знайдений скарб, за ним послідкували рудий юнак та чорнявий високий хлопець.

Лідер банди наказав покинути територію маєтку. Поки метушня навколо книжок закінчувалось, я не могла спокійно мислити одна думка ніяк не йшла з голови. Фраза, яку на передодні мені сказав Алекс, ніби він радий що я повернулась. Я була впевнена що це на 100 % стосується маєтку. З моїм поверненням закляття замок втрачало свою силу і можна з легкістю спробувати нанести візит старовинній будівлі. Хлопці так і вчинили. Всі окрім Алекса, я бачила, він не був зацікавлений в книгах. Якщо точніше я не побачила в його очах жаги наживи. Юнак виконував свої звичайні обов’язки ватажка банди та погляд постійно переводив на мене. Так от що означає та фраза…Тільки я не знаю ступінь симпатії Алекса. Здається, що симпатією, таке відношення може не закінчитись. Невже він закоханий у мене?

Хлопці з поспіхом покинули територію маєтку. За ними мав іти Алекс. На жаль банда тимчасово залишилась без лідера. Я поглянула у його очі та видихнула з полегшенням. Відтепер проблеми з бандою в минулому. Нехай хто завгодно хвилюється за своє майно. Я ж можу бути цілковито спокійною, сам ватажок банди закоханий у мене.

Ми мовчки збирали розкидані книги. Закляття замок перестало діяти. З моєї легкої ноги, що переступила поріг маєтку. Алекс постійно перебирав книги, що йому доводилось повертати у бібліотеку. Він намагався зрозуміти, що цінного в них було саме для мене. Я ж нічогісінько не могла розповісти. Нехай краще все запишеться так як є. До того жодного запитання чи докору я не почула у свою адресу. Швидкість з якою ми повернули книги була вражаюча. Мабуть я повільніше викидала їх на подвір’я. Потрібно також оцінити належним чином якості мого нового друга. Він таки досить швидкий і моторний, та й взагалі спортивний хлопець.

Після закінчення повернення книг у бібліотеку, ми сіли прямісінько на порозі будинку. Не для того щоб відпочити. Нам здається є про що поговорити.

Звісно розмова буде нелегка для мене. Я відчуваю певне зніяковіння, тим що так знагла викрила почуття Алекса.

Декілька хвилин ми сиділи мовчки. Алекс дивися на мене своїми блакитними очима. Я ж не могла йому відповісти тим же. Зніяковіло себе відчуваю. Комусь необхідно порушити тишу. Нехай це буде моя ініціатива. Яке ж запитання задати? Спитати звідки він знає про магію? Ця відповідь вже мені відома. Звідки він догадався, що я відьма, це можна було відразу зрозуміти, знаючи в який маєток засилялась нова мешканка Пінсу. Говорити звідки взялись почуття щодо моєї персони? Ні, я ж не Аніта, Рейч, Аманда чи Ліса. Я не звикла говорити на подібні теми, ще й з хлопцями.

— Твої друзі образяться на тебе за сьогоднішнє, — вони дійсно втратили шанс заробити доволі значну суму грошей.

— Сумніваюсь, — відповів він, продовжуючи дивитись на мене. — Вони знають, що я маю почуття до тебе. Будувати припущення одне, нарешті мої друзі у всьому пересвідчились.

— Мабуть, подумають, що я наклала закляття, або ще щось у магічному сенсі.

— Ні, я бачив на що здатна магія, вона не може створити справжніх почуттів. Як би могла Клер використала подібне закляття для Нейтана і перестала марно бігати за ним, — це сказано з повним сарказмом.

— Чиста правда, — підтвердила я. Наступне запитання необхідно задати якомога делікатніше, не хочу його образити, та й відступитись не бажаю. — Чому ти створив банду?

Подібне запитання навпаки викликало жваву посмішку на обличчі Алекса, від чого його погляд став ще більш сліпучим, блакитні очі та грайлива посмішка.

— Ти знаєш звідки я дізнався про магію? — запитання на яке мені відома відповідь.

Я кивнула: Нейт розповів.

— Я ненавиджу Клер. 3 роки тому вона намагалась вбити мене. Напевно щось з того часу змінилось всередині. Я перестав існувати як звичайний Алекс. Дякуючи Нейтану я залишився живим. Саме він зупинив свою подругу, яка збиралась позбавити життя випадкового свідка.

— Так, Нейт єдиний хто має вплив на неї, — погодилась я. Цікаво чому я не можу називати Нейтана так як усі довкола називають.