Читати книгу - "Книга про причини"

проливається на всі речі з першої причини. Отож речі є причиною різниці в проливанні на речі блага. Отже, без сумніву, всі речі не перебувають у першій причині в той самий спосіб. Ось і показано, що перша причина перебуває в усіх речах у той самий спосіб, але всі речі не перебувають у ній у той самий спосіб.

180. Отож за способом своєї близькості до першої причини і за тим способом, за яким річ здатна приймати першу причину — за цією кількістю вона здатна одержувати від першої причини і втішатися нею. Це тому, що річ одержує від першої причини і втішається нею не інакше, як за способом свого власного буття. А під буттям я розумію[130] не що інше, як пізнання, бо той спосіб, яким річ пізнає творчу першу причину — за цією кількістю приймає від неї і втішається нею, як ми й показали.

XXV

181. Єднісні умоглядні субстанції не породжені з іншої речі[131]. Всяка субстанція, стала за своєю сутністю, не породжена з іншої речі.

182. Якщо ж хтось скаже, що вона може бути породжена з іншої речі, то відповімо: якщо можливо, щоб стала за своєю сутністю субстанція була породжена з іншої речі, то, без сумніву, ця субстанція — ущербна, бо потребує, щоб її доповнювало те, з чого вона породжується.

183. І доводить це — саме [поняття] породження.

184. Quod est quia generatio non est nisi via ex diminutione ad complementum. Nam, si invenitur res non indigens in generatione sui, scilicet in sua forma et sua formatione, re alia nisi se et est ipsa causa formationis suae et sui complementi, est completa, integra semper.

185. Et non fit causa formationis suae et sui complementi nisi propter relationem suam ad causam suam semper. Illa ergo comparatio est formatio eius et ipsius complementum simul.

186. Iam ergo manifestum est quod omnis substantia stans per essentiam suam non est generata ex re alia.

XXVI

187. Omnis substantia stans per seipsam est non cadens sub corruptione.

188. Si autem aliquis dicat: possibile est ut substantia stans per seipsam cadat sub corruptione, dicemus: si possibile est ut substantia stans per seipsam cadat sub corruptione, possibile est ut separetur eius essentia et sit fixa, stans per essentiam suam sine essentia sua. Et hoc est inconveniens et impossibile, quoniam, propterea quod est una, simplex, non composita, est ipsa causa et causatum simul. Omnis autem cadentis sub corruptione non fit corruptio nisi propter separationem suam a causa sua; dum vero permanet res pendens per causam suam retinentem eam et servantem eam, non perit neque destruitur. Si ergo hoc ita est, substantiae stantis per essentiam suam non separatur causa semper, quoniam est inseparabilis ab essentia sua, propterea quod causa eius est ipsa in formatione sui.

184. А це тому, що породження — не інакше, як шляхом від ущербності до повноти. Бо якщо знайдеться річ, котра у своєму породженні, тобто у своїй формі та своєму формуванні, не потребує іншої речі, крім себе, і сама є причиною свого формування і своєї повноти, — то вона завше повна і цілісна[132].

185. Але вона постає причиною власного формування і власної повноти не інакше, як через постійний стосунок зі своєю причиною; отож це зіставлення є одночасно її формуванням і її повнотою.

186. Отож тепер очевидно, що всяка субстанція, стала за своєю сутністю, не є породжена з іншої речі.

XXVI

187. Всяка субстанція, стала сама по собі[133], не підлягає знищенню.

188. Якщо ж хтось скаже, що субстанція, стала сама по собі, може підлягати знищенню, відповімо: якщо субстанція, стала сама по собі, може підлягати знищенню, то можливо, щоб відокремилася її сутність, а вона була тривка і стала за своєю сутністю без своєї сутності. А це недоречно й неможливо: оскільки вона проста і нескладена, то вона — водночас причина і спричинене; а знищення всього, що підлягає знищенню, настає не інакше, як через його відокремлення від своєї причини. Доки ж річ триває в залежності від своєї причини, яка утримує і зберігає її, — не пропадає і не знищується. А коли так, то причина субстанції, сталої за своєю сутністю, ніколи не відокремлюється, бо вона — невідокремлювана від її сутності, бо вона сама собі причина у своєму формуванні.

189. Et non fit causa sui ipsius nisi propter relationem suam ad causam suam; et illa relatio est formatio eius. Et propterea, quia est semper relata ad causam suam et ipsa est causa illius relationis, est ipsa causa sui ipsius per modum quem diximus, quod non perit neque destruitur, quoniam est causa et causatum simul, sicut ostendimus nuper.

190. Iam ergo verificatum est quod omnis substantia stans per seipsam non destruitur neque corrumpitur.

XXVII

191. Omnis substantia destructibilis