Читати книгу - "Пожежник"

— Обожнюю, коли він це робить, але найкращий його трюк — це фенікс. Крутіше за феєрверки, — промовила Еллі.

— Щира правда! — вигукнув Пожежник, підвівши голову й зухвало посміхаючись до них. — П’яте листопада й Четверте липня навіть поряд не стояли. Кому потрібні римські свічки, коли є я?

Книга 2

Хай сяє твоє тьмяне світло

1

Першою з дерева спустилася Еллі — ухопившись за гілку і гойдаючись, вона зістрибнула на землю. Гарпер збиралася злізти допотопною драбиною, прибитою до стовбура, але, щойно вона зісковзнула з гілки, на котрій сиділа, як одразу ж і впала.

Її падіння зупинив Пожежник. Не те, щоб він її зловив. Просто опинився під нею, коли вона летіла донизу. Дівчина гепнулася на нього, і вони обоє повалилися додолу. Потилицею Гарпер заїхала йому в носа, а її права п’ята вдарилася об землю. Щиколотку пронизав нестерпний біль.

Вони застогнали в обіймах одне одного, наче коханці.

— Чорт, — вимовила вона. — Чорт, чорт, чорт.

— Це все, на що ти здатна? — запитав Пожежник. Він тримався рукою за носа й кліпав очима, силкуючись втримати сльози. — Лише «чорт, чорт, чорт» знову й знов? А трошки розширити діапазон несила? «Суча клята гівножижа». «На кухні татко довбить мамцю». Такого роду речі. Американці щодо лайки якісь взагалі невигадливі.

Гарпер сіла, її плечі стали здригатися під перших схлипів. Ноги в неї тремтіли, щиколотка поламана, а Джейкоб ледь її не вбив, — хотів вбити — а навколо стрілянина, язики полум’я. Вона ще й з дерева впала, і дитя, дитя, вона ніяк не могла себе спинити. Пожежник сів біля неї і огорнув рукою, вона прихилила голову до слизького рукава його куртки.

— Ну, ну, — промовив він.

Якийсь час він обнімав її, поки вона добряче проплакалася.

Коли її схлипи стишилися до гикання, він заговорив.

— Нумо тебе піднімемо. Час нам вже рушати. Нам не відомо, що твій прибацаний колишній чоловіченько може утнути. Я зовсім не здивуюся, якщо він викличе Карантинний патруль.

— Він не колишній. Ми не розлучені.

— Вже розлучені. Владою, наданою мені.

— Якою ще владою?

— Ну, знаєш, як капітани корабля мають право одружувати людей? Маловідомий факт, але пожежники так само мають право людей розлучати. Ну ж бо, підводься.

Пожежник обхопив її за талію лівою рукою і підняв на ноги. Його долоня й досі була теплою, наче хлібина щойно з печі.

— Ти собі руку підпалив, — сказала вона. — Як тобі це вдалося?

Либонь, відповідь їй і так була відома. У нього була драконяча луска, як і в неї. Рука його досі була неприкрита, і вона бачила чорно-золотаві карлючки, що вкривали його долоні, кільцями звиваючись угору зап’ястям. Густі цівки сірого диму сочилися з товщих смужок.

Вона щонайменше сотню разів бачила на власні очі, як люди, вкриті лускою, спалахували — спалахували і починали кричати, охоплені блакитним полум’ям, наче залиті керосином, а їхнє волосся згоряло у миттєвому зблиску. Ніхто з них цього не бажав і самотужки спричинити не міг, а коли це все-таки траплялося, то контролювати це було неможливо і кінець завжди був один — смерть.

Але Пожежник загорівся усвідомлено. І то не увесь, а лише його рука. А тоді ще й спокійно сам себе погасив, залишившись при цьому цілком неушкодженим.

— Я собі якось міркував, що варто відкрити класи, — відказав Пожежник. — Та все не міг визначитися, чого ж я буду навчати. Просунута піромантія? Самозаймання для чайників? Вступ до підпалу? Та й потім, важко буде вмовити людей записатися на курс, де провалити іспит означає згоріти живцем.

— Це брехня, — промовила Еллі. — Він не стане тебе вчити. Нікого не стане. На брехунці горять штанці.

— Ні, не сьогодні, Еллі. Це моя улюблена пара джинсів, і я не можу собі дозволити спалити їх лише тому, що тобі кортить, аби я похизувався.

— Ви шпигували за мною, — промовила Гарпер.

Пожежник звів погляд на гілляччя дуба, де вона ще хвилину тому сиділа.

— Звідти гарний вигляд на твою спальню. Хіба не дивина? Коли людям є що приховувати, вони завжди зашторюють передні вікна будинку, та ніколи й не подумають завісити задні.

— Ти багато часу провела, вештаючись по будинку в спідньому й читаючи «Чого чекати, коли чекаєш на дитину»[33], — промовила Еллі. — Не хвилюйся. Він ніколи не підглядав за тобою, коли ти одягалася. Я, може, й підглянула раз чи два, та не він. Він вназ прядний англіський жентельмен, озь він хтуо, — підроблений англійський акцент Еллі був не гіршим за вимову Діка Ван Дайка в «Мері Поппінс». Якби Гарпер була шістнадцятирічним юнаком, вона б закохалася в це дівча по вуха. Відразу було видно, що вона — та ще штучка.

— Навіщо? — запитала у Пожежника Гарпер. — Навіщо шпигувати за мною?

— Еллі, — промовив Пожежник так, наче й не чув запитання Гарпер. — Біжи вперед, до табору. Приведи дідуся та Бена Патчетта. О, і розшукай Рене. Передай, що ми роздобули її улюблену медсестру. Вона так зрадіє.

Еллі чкурнула, зникнувши у листі, від чого Гарпер на думку спала тінь Пітера Пена, яка ширяє над ліжечком Венді. У Гарпер вся голова була забита дитячими книжками, тож у неї був пунктик приписувати людям ролі з казок.

— Радий нагоді нарешті побути з вами наодинці, сестро Ґрейсон, — промовив Пожежник, коли дівчинка пішла. — Еллі Сторі я би життя довірив, та певні речі я волію при ній не озвучувати. Вам відомий літній табір, той, що в кінці Літтл-Гарбор-роуд?

— Табір Віндем, — відказала Гарпер. — Звісно.

Мертве листя хрумтіло у них під ногами, наповнюючи повітря ароматами осені.

— Туди ми і прямуємо. Там є один чолов’яга, Том Сторі, дідусь Еллі. Його називають Отець Сторі. Свого часу Том був у таборі програмним директором. Тепер він зробив з нього притулок для людей з драконячою лускою. У нього там понад сотня людей переховується, і їм вдалося збити докупи пристойну маленьку громаду. Харчування тричі на день — поки що, в усякому разі. Не знаю, скільки ще вдасться цього дотримуватися. Електрика відсутня, та вони мають справні душові кабіни, якщо стане сил встояти під крижаною водою. Ще у них є школа і свого роду юнацький поліцейський підрозділ, який вони називають «Пильнувальники», щоб стежити за появою карантинних патрулів і кремаційних загонів. То все здебільшого підлітки — ті Пильнувальники. Еллі та її друзі. Займає їх роботою. А ще в них там повна хата релігії, по самі вінця. У певному