Читати книгу - "Межі пристойності, Лана Вернік"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Вона спустилася вниз, де зіткнулася з ним самим на порозі.
Олексій, Фелікс і Стелла гомоніли в їдальні.
— Привіт, — усміхнулася Жанна. — Як з'їздили?
— Привіт. Наче нормально. А де Злата? — він з надією поглянув на сходи позаду дівчини.
— Вона спить, — Жанна вийшла на вулицю, Артур за нею.
— Спить? — трохи розчаровано перепитав він.
— Так. Нервовий видався день. Та і втомилася: вона сама пофарбувала сьогодні всі сходи.
— Як сама?
— Ну, так. Я шила, а вона фарбувала. Я теж хотіла з нею поговорити, але… — Жанна підкурила цигарку. — Не склалося.
— Що ж… Тоді… — він хотів попрощатися й піти, але Жанна його перебила.
— Знаєш, дивно якось, що такий хлопець, як ти, цікавиться такою дівчиною, як Злата.
— Такий, як я? А що зі мною не так?
— Ну… — руденька оцінююче оглянула його згори донизу і назад, — ти занадто класний… дуже шикарний екземпляр.
— Що? — Артур засміявся. Так, він знав, що виглядає добре, він ніколи не економив на собі: спортзал, басейн, якісні продукти харчування, косметичні засоби, парфуми... Але "шикарним екземпляром" його ще ніколи не називали. — Якими критеріями ти користуєшся для визначення "шикарності"?
Жанна мовчки видихнула струмінь диму, видно було, що вона підбирає слова.
— Я думаю, ти просто хочеш збити Златі целку, а потім втратиш до неї будь-який інтерес…
— Чому так думаєш?
— Тому. Я бачила як ти на МЕНЕ дивився, поки не побачив Злату. Ти не схожий на того, кому потрібні стосунки. Особливо з такою, як Злата. Вона звичайна, нічим не виділялася і раніше, а після того, що сталося, нею може зацікавитися хіба що пластичний хірург. Або маніяк.
— Дивний висновок… І Злата ніколи не була звичайною.
— Можливо. Але вона тобі не потрібна.
— Он як… Цікаво, що ж мені потрібно, на твою думку?
— Насправді, тобі потрібна яскрава гарна дівчина, під стать такому, як ти. На яку б усі озиралися, і яка б притягувала заздрісні погляди, але таку ти ще собі не знайшов, і тобі нудно. Але, будь ласка, не займай Злату. Їй і так по життю х*йово…
— Ти бачила мене від сили годину і думаєш, що знаєш?
— Ви всі однакові. Всі передбачувані, і хочете одного й того ж.
— Всі чоловіки — козли, схиблені на сексі?
— Приблизно так.
— Чудово. За цією логікою всі жінки теж однакові.
— Не всі, — Жанна поклала бичок у банку біля порога.
— Чому ж ні?
— Бо одні ведуться на козлів, а інші вміють їх відвадити.
— І ти, безперечно, належиш до другого типу.
— Перекочувала з першого в другий. Я сподіваюся, що ми порозумілися? Ти облишиш Злату?
— Жанно… — він наблизився до неї впритул і почав говорити на вухо, навмисне іноді торкаючись губами її вушної раковини. — Я спробую витерти цю розмову зі своєї пам'яті і завтра зроблю вигляд, що її взагалі не було. Я не знаю, яким є коло твого спілкування, і мені, в принципі, це абсолютно не цікаво, але не треба приміряти на мене звичні тобі шаблони. Якщо тобі не щастило з чоловіками і траплялися "козли", то це питання лише до тебе: чому ти допускала їхню появу в своєму житті?
— Та як ти… — Жанна відсахнулася від нього, перелякано поглянувши в карі очі. Він хмикнув, самовдоволено посміхнувся і відійшов на крок назад, спостерігаючи за її сум'яттям. Корчить із себе досвідчену мудру жінку, а насправді ще зовсім зелена. Він би неодмінно звернув на неї увагу і, певно, це була б цікава пригода, якби не Злата. Поява Злати — подарунок долі, він не може втратити її знову. За всяк кошт Злата буде його, що б її подруга не робила і не говорила.
— Добраніч, Жанно, — сказав Артур прохолодно і пішов до спального корпусу, де їм з батьком виділили кімнату на першому поверсі. Завтра знову рано в дорогу, треба відпочити.
— Ти думаєш, що якщо в тебе крутий батько, то ти тут пуп землі? — зібравшись з думками, викрикнула вона йому в спину.
— Крутий батько? Ти про що? — він зупинився і обернувся до неї.
— Приїхав тут такий весь блатний, на шикарній тачці, думаєш всі будуть тобі в рота заглядати, бо тато все фінансує?
— Крутий?.. — він пішов назад до дівчини. Жанна стислася, коли він навис над нею. — Мій батько працює виконробом на будівництві з ранку до вечора і в будь-яку погоду. Олігарх просто! Фінансується тут все за рахунок пожертв, батько лише слідкує за тим, щоб гроші пішли куди слід, а на машину я чесно заробив САМ. І тобі зараз краще піти спати, поки не сказала ще якоїсь дурниці, — Артур відмахнувся і пішов. Ні, пригода була б не дуже цікавою.
Жанну ніби облили холодною водою. Невже все, що розповідала Зіна, брехня? Що вона там казала? Батько Артура працює в сфері будівництва, круто стоїть. Ага. Виконроб. Не підсобник, значить круто?
Він фінансує… і слідкує за витратами — різні речі.
Вони дуже забезпечені люди, батько там що треба.. М-да… На машину заробив сам. Цікаво як?
Розлючена Жанна пішла в кімнату до сплячої подруги. От блін, наговорила дурниць, повірила тій божевільній… як дурепа. І що це взагалі було з його сторони? Як це розуміти?
Ще й Злата... спить і не уявляє, який хижак хоче її вполювати...
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Межі пристойності, Лана Вернік», після закриття браузера.