Читати книгу - "Нестримне серце, Богдана Малкіна"

– А чому боса?

– Боляче ж!

Двері біля Асі відчинилися й Андрій віддав верхній одяг, на мить пронизуючи дівчину своїм коронним поглядом.

Щойно виїхали зі стоянки, як Ліля одразу назвала адресу й вигукнула, що ночуватиме в тітки, неподалік клубу. Ася дивилася на неї сердито, бо ж виходило, що їй знову доведеться їхати наодинці з Андрієм! Подруга прекрасно знала, наскільки це важко їй далося. А тут вдруге за день!

Студент налаштував дзеркало заднього виду, аби бачити Асю й вона стала ще більше ніяковіти від сірих очей, що зиркали на неї раз по раз.

Ліля ж, наче задерикувата малявка, штовхала подругу ліктем у бік, привертаючи до себе увагу, грала бровами та напевне тішилася, що вона вигадала такий чудесний план.

Зовсім скоро руда вийшла з авто, подякувавши за послуги таксі та зникла за воротами, що вели в двір тітчиного дому.

Андрій мовчки кермував, не припиняючи час від часу поглядати на Станіславу.

– Хто це був? – урешті не витримала вона й завела розмову.

– Батько, – насупився хлопець.

Відповідь змусила знову впасти в ступор. Невже правда? Згадувала Олександра і його образ ніяк не в'язався з сином. І чому він дозволяє собі таке?

– Твої батьки розведені?

– Ні.

Кивнувши, Ася більше нічого не запитувала. Влазити в чужі сімейні розбірки було некоректно. Вона спрямувала свій погляд за вікно, на спокійне, напівпусте, нічне місто.

Андрій провів її до квартири. Хотів знову понести, але дівчина категорично відмовилася. Дочекавшись, коли вона увійде, коротко попрощався й розвернувся, аби піти.

– Андрію...

– Так? – розвернувся. На обличчі не було ніяких емоцій і це вкрай дивувало, навіть розбивало серце.

– Дякую, що врятував мене...

– Завжди будь ласка. Добраніч!

На губах хлопця з'явилася ледь помітна посмішка й на душі потепліло. Андрій пішов, Ася зачинила двері й вперлася об них чолом, заплющивши очі.

– Кохаю тебе... – прошепотіла.

***

Попри всі очікування зустріч зі Стасом проходила прекрасно. Друг анітрохи не змінився за той час, поки вони не бачилися. Так і залишився безтурботним парубком, в якого на думці лише одні гуляння. (І це в майже тридцять років!) Однак до Андрія та змін в його житті поставився з повагою, підкресливши те, що сам навряд чи на таке колись зважиться.

Весь час, поки Карпенко знаходився у клубі, ловив на собі жіночі погляди. Часом вони були такими відвертими, що просто таки закликали познайомитися. Але бажання до цього звісно ж не було. Тому майже одразу перемкнув усю свою увагу на друга, який сидів поруч, та віддався бесіді. Алкоголю не вживав, адже не хотілося сідати п'яним за кермо.  Можливо, в минулому житті хлопець начхав би на таку «дрібницю», проте зараз перейняв у Асі її «правильність» і свідомо уникав неприємностей.

Яким же було його здивування, коли помітив біля бару Станіславу в компанії батька. Спершу не вірив власним очам, але коли стало ясно, чого від дівчини хоче старший Карпенко, страшенно розізлився й одразу ж пішов до них, перервавши бесіду з другом.

Ася мала напружений вигляд. Дивилася в очі своєму кривднику сердито, з ненавистю. Але разом з тим була такою гарною, чарівною, що хотілося її не лише захистити, а й поцілувати так пристрасно, щоб в неї запаморочилося у голові.

Батькові, до якого з'явилася відраза, сказав, щоб вгамувався, інакше мати про все дізнається. Василіса, звісно, теж ще той фрукт, вірністю від неї й не пахне, але за зраду чоловікові добрячий скандал може влаштувати. Ні секунди не роздумуючи, забрав дівчину з цього місця та майже поцілував, начхавши на те, що вона може бути проти. Але з'явилася ця руда подружка з хитрим поглядом і стала вимагати пояснень. Подумки зціпивши зуби, забрав і її.

Станіслава, сидячи позаду, була надто похмурою, серйозною. Здавалося, ступи їй крок назустріч – вийде з десяток назад. Та він однаково не міг намилуватися її вродою. Очі все поверталися до дзеркала заднього виду, намагаючись насититися красою.

Провівши до квартири, ледве змусив себе, аби не зайти слідом та впитися в солодкі губи.

Коли Ася гукнула його майже на сходах, помітив щиру вдячність в її очах. Всередині нього загорілося полум'я. Попри велике бажання залишитись, усміхнувся й поспішив сходами вниз.

Холодне повітря остудило гарячий пил і в авто хлопець сідав уже більш розсудливим. Однак бажання бути з викладачкою нікуди не ділося.

– Асю, за що ж ти нас обох мучиш? – запитав у темноти, запускаючи двигун.

_______

Вітаю, мої любі читачі! Ось така у нас прода. Андрій все ж захистив свою красуню. І не лише від кривдника, а ще й забрав з клубу, бо почувалася Ася там м'яко кажучи, не комфортно. Всім гарного дня! До зустрічі! Люблю вас!