Читати книгу - "Невідома планета, Олександр Кваченко"

- Я почну з кімнат, а потім туди. - відповів я.

- Якщо потрібно викликай, я завжди на зв'язку.

- Добре.

Ми розійшлися, кожен у свій бік. У коридорах метал місцями перетворився на гармошку, не залишилося нічого цілого, як я тут вижив. Усі внутрішні приміщення несли сліди катастрофи та бардака. Ліхтар висвітлив центральний коридор, що вів у рубку управління і каюти командного складу, все попереду являло собою купу перекрученого металу, двері перекосило і місцями вирвало. Система екстреного гальмування намагалася врятувати екіпаж корабля і не впоралася. Судячи з пошкоджень, усі, хто перебував тут, загинули. Екіпаж перетворився на сплюснуті метри металу судна. Коридори були завалені залишками панелей стелі. Викликав малого розвідника і дав йому завдання провести пошуки корисного в місцях, де я не зможу пролізти.

Двері однієї з кімнат були розірвані вибухом. Потужне там здетонувало щось, двері вивернуло, немов консервну банку. Сусідня кімната поряд виглядала ззовні цілою. Технічний дроїд, підкоряючись моїм командам, розкрив обшивку панелі електронного замка дверей, і за допомогою механічного лома я зі скрипом відчинив двері. Приміщення, в яке я зайшов, виявилося стандартною для цього типу кораблів, чотиримісною каютою для транзитних пасажирів. Розміром три на п'ять метрів без зайвих вишукувань. Стіни вкриті сірим пластиком, чотири відкидні ліжка з м'яким і доволі зручним покриттям, невеликий харчовий синтезатор і полиці на стіні ось і все оздоблення. А ще поряд з ліжками є кілька невеликих дверей, які дають доступ до крихітних шаф для особистих речей і ще одна це комплексний санвузол. 

ШІ розповів, що торговці околиць космосу ніколи не гребували візництвом, якщо є куди замкнути до самого кінця польоту пасажирів. Пара тисяч кредів за доставлення пасажира від однієї торгової станції до іншої ще нікому зайвими не були, тим паче що міжзоряні лайнери на околицях були відсутні як факт.

Хвилина і я оглядаюся всередині, на підлозі лежить тіло в скафандрі якраз такого пасажира, на ньому знайшовся нейроком. Вдача мене не підвела, приєднавши його до живлення скафандра, зчитав з нього інформацію. У нейрокомі знайшлася інформація, звідки летіли, куди, господар вів блог і розповідав, що творилося на кораблі. Виявилося, вантаж із капсулами прийняли в системі планети з номером 485673 у космосі. Пасажир якраз був у рубці та бачив завантаження, капітан сказав, що везуть колоністів освоювати нову планету. Більше інформації, яка мене цікавила, не було, віддам ШІ всі записи нехай розбирається. Мені без баз і знання найпростішої навігації нічого не дає номер планети.

У кімнаті знайшлися речі ще одного пасажира, але тіла не було. Стандартний набір мандрівника, сумка з речами та комбінезони, єдине були ще чіпи з кредами, але заблоковані паролем. У цей час малий розвідник відмічав цікаві речі в інших каютах. Десь у надрах металолому були помітні залишки дроїдів, десь були скафандри з тілами, зброя тощо, але дістатися без різання металу туди не було можливості. Поколупавшись ще близько години в каютах корабля, зібрав знайдені запчастини та обладнання на платформу, я вирушив до виходу. До ШІ не дістатися, він стояв тут одразу за рубкою і шанс його дістати цілим був приблизно двадцять відсотків, потрібно різати метал.

- Тех я закінчив з каютами, висуваюся в трюм. - вирішив повідомити про пересування напарнику. - дані з розвідника та перелік знайденого скинув ШІ.

- Добре, мені потрібно ще години три, для зняття трьох маневрових двигунів.

- Я піду трюм огляну.

- Акуратніше там.

На складі стазис-камери тривалий час перебували у відключеному стані і їхній вміст, напевно, став непридатним, тут в ангарі стоїть, напевно, жахливий сморід. В інших складських приміщеннях була руда та обладнання для збирання рослин - дуже схожі на комбайни. А також різноманітні матеріали та обладнання, необхідне для їхньої роботи на поверхню планети. Можливо, якісь матеріали й необхідні частини нам би й стали в пригоді, воно все було розламано від удару об землю, боюся повноцінного ми тут не знайдемо, тільки запчастини. Перебирати цю купу заліза треба довго. Розвідник зробив коло і зафільмував цю купу металу. А ангар з капсулами був схожий на сцену з фільмів жахів, сплющені капсули, шматки тіл. На початковий погляд капсул було близько сімдесяти, вони кріпилися у своєрідних стільниках, п'ять на п'ять штук, так ось нижні розплющило верхніми під час падіння, а потім усе це розкидало по ангару. Провозившись години дві з технічним дроїдом у перетягуванні та перебиранні стазис капсул, я відібрав більш-менш цілі на відновлення і запчастини, решта купою залишилися лежати на підлозі, потрібно буде пізніше поховати всіх людей. Визначити звідки люди мені не вдалося, всі були в чому мати народила. Ще через годину мене викликав Тех.

- Мік, я закінчив із двигунами та емітерами щита. Можемо вирушати до кур'єра.

- Я теж закінчив, іду. - сказав і попрямував до виходу. Настрій був паршивий після побаченого.

Тех завантажив знайдене на глайдери, задраїв люк корабля, і ми вирушили до кур'єра.