Читати книгу - "Невідома планета, Олександр Кваченко"

Шлях до кур'єра я запам'ятав погано, Тех бачив мій стан і не чіпав. Мене вразила купа тіл в ангарі. Дісталися ми надвечір, дорогою нічого примітного не сталося, або я не бачив. Розвантажилися, кіборг забрав мого технічного дроїда і свого пішов встановлювати двигуни в корабель. Поблукавши по кур'єру, я переглянув всі знайдені речі, з'ясував, що принцип роботи техніки трохи змінився, якщо порівнювати ті, що є на базі й ці. Модернізація помітна і швидкості роботи устаткування, і у матеріалах.

— ШІ, я порівняв речі на кораблі та з бази. В чому різниця? Ці якісь просунуті?

— На базі використовується третє-четверте покоління, а на кораблі шосте-сьоме. База відрізана від світу вже дуже давно і нових приладів та обладнання до нас за цей час потрапляло мало. У дівчат потрібно буде розпитати докладніше про техніку.

— Як вони там?

— Кіра сьогодні виходила, перевірила роботу медичної капсули. Агресії не виявляла, плакала один раз. Спить, харчується, відпочиває, набирається сили.

— Тех я відпочиватиму, щось я втомився сьогодні, море вражень. М'яса посмажу і спати. Димом я нікого не приваблю хижого до стоянки?

— Ми в ущелині, глайдери стоять в охороні, якщо буде небезпека ШІ попередить. Я працюватиму, щоб завтра перегнати корабель, відгуки двигунів є, живлення подав. Завтра після обіду, я думаю почнемо тягнути корабель на базу.

— Я зрозумів.

Зібрав доступний хмиз навколо корабля і розпалив багаття. Пристосував шматок заліза над багаттям. М'ясо вийшло смачне, я наче ніколи такого не їв. Сидячи біля вогнища і дивлячись на зірки, я став почуватися набагато краще, відійшли на другий план трупи з корабля та підземелля бази. Очистився від переживань на свіжому повітрі, у звичній ситуації та поставив собі завдання вірити у своє майбутнє. Залишив частину смаженого на завтра, та й не з'їв би я стільки, почав готуватися ко сну. Вугілля прогоріло, все прибрав і пішов на корабель, побродив по ньому, позаглядав по всім закуткам.

А коли голова вже перестала думати, то роздягнувся й прийняв душ, згодом вибрав каюту та влаштувався там на ліжку, все спати. Я навіть трохи хвилювався, все ж таки вперше проведу ніч на борту космічного корабля, тим більше на планеті, але мені схоже доведеться це робити регулярно, так що сподіваюся звикну. Попри очікування, заснув я швидко і десяти хвилин не провозився. Пам'ятаю, що обмірковував те, що завтра насамперед треба зробити, і все більше нічого не пам'ятаю. Заморився за день, мабуть, багато вражень.

Ніч пройшла на диво спокійно. Я прокинувся з сигналом будильника нейрокома. Значить, до обіду ще залишалося близько чотирьох години, а проспав я дев'ять із половиною годин. Поснідавши м'ясом і коктейлем з харчового синтезатора я трохи розім'явся, і після цього, прийшовши в порядок, прийшов у рубку управління.

— Тех з добрим ранком, що мені робити. Я готовий попрацювати.

— За твоїм профілем у мене нічого немає, єдине, що ти можеш зробити, це допомогти в налагодженню двигунів. Дивись, там у рубці, за фальш панеллю є ручна панель запуску та тестування обладнання корабля, я її відкрив.

— Так бачу.

— Твоє завдання, подавати живлення на певний двигун, по моїй команді. Я тестуватиму сам двигун, а ти можливість управління з рубки. ШІ немає, підняти ми його піднімемо, а ось направлений рух може не працювати. А що б він летів у потрібний бік, то ще більша проблема.

— Я зрозумів.

— Ну, тоді починаємо. 

Ми провозилися п'ять годин і змогли запустити з восьми - чотири, переставили їх так щоб корабель піднімався більш-менш рівно і додали тимчасово три штуки, зняті з транспортника. Але летіти у потрібний нам бік він взагалі не хотів. Різниця потужностей і не синхронізація роботи двигунів, відсутність сили поштовху з атмосферних двигунів тощо, не давала нам потрібного результату. Тоді було вирішено прив'язати його до глайдера і тягнути у потрібний нам бік на висоті кількох метрів. Заряду двох глейдерів за розрахунками вистачало дотягнути до самої бази, або десь поряд з нею.

Закінчивши всі приготування до транспортування, я піднявся по опущеній апарелі, зайняв вказане Техом крісло, що розташовувалися в рубці та пристебнувся. Мало що. Він зафіксував трос і зайняв крісло глайдера, і я з гуркотом увімкнув усі двигуни, що працювали та зі скрипом відірвався від землі. Ми поїхали.

Була відчутна вібрація корпусу, крен на лівий борт, періодично блимали червоні лампи на панелі керування, але ми повзли. А після виповзання з ущелини рівною місцевістю навіть трохи розігналися, спідометра в мене не було, але йшли близько двадцяти миль на годину.

— Тех, як ідемо, скільки ще заряду батареї лишилося. - запитав я, як ми пройшли половину шляху і почала падати швидкість пересування.

— Залишилося десять відсотків першої батареї, а другу під'єднав поруч, вона автоматично ввімкнеться коли залишиться на основній менш як п'ять відсотків заряду.

— Добре. – дотягнемо.

Я вже пристосувався керувати космічним кораблем, це неймовірні почуття. Це як велика машина, але дуже тяжка на поворотах.

Приблизно на півдорозі у нас відмовив один із двигунів і крен став ще більшим, корабель однією стороною висів на висоті метра над землею. Але ми його дотягли до входу ангара і поряд з базою посадили. Усередину не затягували, там треба все прибрати й тоді вже можна його там буде розмістити та почати ремонтувати. Був уже пізній вечір і Тех вирішив мене спустити вниз з обладнанням, а сам повернеться і готуватиме ангар та корабель до завтрашнього введення на ремонт.

— Тех, як ти думаєш скільки займе ремонт, і можливий він у наших умовах?

— Якщо вдасться запустити технічного дроїда корабля, то ймовірність ремонту близько вісімдесяти відсотків протягом кількох неділь. Але ШІ немає, двигуни потрібно перебирати. На цей час зробимо, що можемо, а потім будемо дивитися по можливості.

- Добре.

Спуск на перший рівень цього разу стався із нападом невідомих мені тварин на сьомому рівні. Вони були схожі на здорових ящірок, але великої загрози не становили, Тех заміряв розміри виходів з аномалії й просив зробити грати на цей прохід.