Читати книгу - "Невідома планета, Олександр Кваченко"

Розвантажившись в ангарі, я подався до їдальні, душ, а потім спати. На ранок є план робіт.

Ранкове пробудження було неприємним, хворіли всі м'язи, загальний тонус бажав кращого, постарався розім'ятися, прийняв душ і поїв, потім випив коктейль і тільки після цього загальне самопочуття покращало. До кінця мого сніданку прийшла Кіра, вона ще погано могла пересуватися і йшла стінкою припадаючи на ліву ногу. Їй би ще один день у мед капсулі, і вона вже нормально б ходила.

— Привіт, - сказала вона.

— Привіт, як почуваєшся, як нога? — спитав я.

— Розробляю її багато, а так нормально. Як ви з’їздили до корабля? – поцікавилася Кіра.

— Корабель ледве дотягли, скинь ШІ звіт і дай Кірі відео про пошкодження. Мабуть, це ваші речі я приніс із корабля, там до сусідньої кімнати поклав, - я вказав де вони лежать - відбери для себе та для Ліки що треба. І ще, Кіра ти маєш код доступу до технічного дроїда, що знаходиться на кораблі?

— Речі подивлюся, а код доступу у мене немає. - відповіла вона.

— Шкода, з його допомогою ми б швидше провели діагностику. Наші дроїди зроблені більше для ремонту бази та не мають технічної документації з вашої техніки.

— Може у Ліки код бути, вона з технікою давно працює на кораблі, ви коли плануєте виводити її з мед капсули?

— ШІ якісь є рекомендації щодо виведення дівчини з лікування.

— Організм підлікували, можна виводити, тільки не рекомендовано навантаження на хребет, прописаний ощадний режим та відпочинок. Якщо ви згодні, я запущу процедуру виходу.

— Кіро, що скажеш?

— Так, виводьте. Я буду в мед секції, щоб усе їй пояснити й показати. І можна її поселити у моїй кімнаті.

— Так без проблем. Їж поки ШІ її виводить, а я поки що схожу на склад і принесу комбінезон і скафандр для Ліки.

Інтерлюдія

Мед секція. Ліка важко виходила зі сну. Боліла спина та ноги, у роті було сухо. Пам'ятаю падіння, а потім біль, я вижила, де я. Наді мною схилився чоловік, і я впізнала в ньому Кіру, мене переповнили світлі почуття, і я розплакалася.

— Кіра ти вижила. - прохрипіла я. Вона дала мені попити та відкашлявшись я продовжила - всі живі, де ми.

У неї теж на очах були сльози, вона плакала та обіймала мене. Вона плутано почала пояснювати, і я її зупинила, нічого не зрозуміло потрібно щоб вона заспокоїлася

— Кіра заспокойся і розповідай по черзі. - я все-таки була досвідченіша за неї, це не перші мої такі пригоди. А вона молода лише проходила перше стажування.

— Ми впали на планету і корабель розбився, ну майже. Я теж упала, вилізла з рятувальної капсули та ледве вижила, мене врятували. - заторохтіла вона.

— Хто врятував?

— Хазяї місцевої бази, ми зараз глибоко під землею. Ой, у мене ж пакет є з даними, сама подивишся. Тільки я тебе пересаджу на каталку і підвезу в їдальню. - Кіра допомогла мені перемістися на каталку.

— Тільки ми вдвох вижили, так Кіра?

— Так Ліка, капітан і бортінженер загинули, вони до останнього намагалися посадити корабель і не змогли.

— Жаль, добрі були хлопці. – знову заплакала Ліка. А Кіра якраз довезла її до їдальні.

— Тут багато аномалій, я в таку потрапила і в мене нейромережа інколи видає збої. – розповідала вона мені далі - Мені потім, після тебе, потрібно в мед капсулі лягти, долікуватись, мене тварини покусали, ось дивись відгризли шматок м'яса на нозі. – вона показала ногу.

Приїхали, у їдальні сидів молодий хлопець років тридцяти на вигляд, одягнений у скафандр.

— Привіт, Ліко - привітався він. - Мене звуть Мік.

— Дуже приємно. Ви тут головна людина? - спитала його.

— Ну можна й так сказати. Я відійду хвилин на п'ятдесят, нам з Техом потрібно в ангар ваш корабель загнати, ви поки поїжте та обговоріть ситуацію, Кіра вам все розповість, що тут і як, а потім я прийду і ви запитаєте мене що не зрозуміло.

— Добре. – і хлопець вийшов із їдальні. – Ну розповідай Кіра, де ми, а я поки що поснідаю.

Через годину, хлопець повернувся, і я вже більшу частину знала, і ситуація була погана для нас. Не відомо, де знаходимося, невідомо з ким і хто вони такі, і що тепер робити теж питання. Зв'язку немає, допомоги теж. Потрібно дізнатись, що від нас хочуть.

— Ви, вже трохи розібралися куди ви потрапили? - запитав він.

— Так, це якась діра світу. - підсумувала я.

— Можливо це так і є. – посміхнувся Мік.

— Що ви хочете я знаю, Кіра мені розповіла, чи можете показати стан корабля?

— ШІ дай картинку на екран із записами корабля. – на стіні спалахнув екран і почалася трансляція.

Ситуація не втішила, особливо ШІ, там було багато корисної інформації та без неї нам звідси не вибратися, або знайти інший ШІ корабля, але де, ось у чому питання. Та без навігації куди пригати, точку виходу гіпер двигуну не розрахувати без ШІ. А де взяти карти космосу, в який стороні наша батьківщина. Проблеми, на які поки що не має рішення.

— Що ви перш за все хочете від нас? - задала я пряме запитання.

— Для початку у вас може є код доступу до технічного дроїда корабля, наш технік міг би його поставити на ремонт корабля?

— Так є, пересилаю.

— Тех, отримуй код дроїду. – звернувся до нього.

— Зараз продіагностую і ставитиму його в роботу, дякую, з ним робота піде набагато швидше і краще – пролунав голос десь під стелею.

— Це він мене врятував - прошепотіла Кіра показуючи пальцем у стелю.

— Гарний - прошепотіла їй у відповідь.

— Я його не бачила - скорчила вона гримасу - він великий і в масці.

— Да ... ... так. - почала позіхати я.

— Потім дівчинки побалакаєте — сказав хлопець і посміхнувся, гарна у нього усмішка. - ще є питання?

— Поки що все, я відпочину і завтра переговоримо ще раз, від мене щось ще треба?

— Так, можете налаштувати капсулу на вилучення нейромереж та імплантатів з тіл, поки ви будете спати, ми обробимо частину тіл з Кірою. А на ніч її покладемо в мед капсулу для відновлення ноги.