Читати книгу - "Ціна, Вальдемар Лисяк"

- Запевняю пана ксьондза – ні. Зізнаюся, бувало я заздрив Фаусту, попик… Але я стримався.

- Твої слова, сину мій, все твоє марення, доводять зовсім інше!

- Весь мій статус, попик, від квартири до одягу, доводить, що я говорю правду! Хоча весь час страждаю від нестачі готівки – але залишаюся істотою незалежною. Нікому я не зміг піддатися остаточно, в тому числі і дияволу, і тому не зробив такої кар'єри, як ті, що щонеділі мчать до меси, несучи за пазухою диявола або кількох чортенят. А потім, завдяки сповіді, залишають цих дияволів усередині храму і виходять чистенькими, немов незаймана дівчина. Математичне питання: скільки ж чортів, витягнутих сповіддю з душ, що каються, міститься на одному квадратному метрі Божого дому?

- Ось так ось усі атеїсти і язвлять! – розпалився ксьондз. – Богохульствуєте охочіше, ніж думаєте, і вам легко це творити!

- Неправда!... Нам зовсім не легко, — промовив Станьчак тихіше, в його голосі зовсім не було глузування. — Найшкідливіший і найгидкіший католик йде по життю легше, ніж найпристойніший атеїст, бо він знає, пане ксьондз, що доктрина застрахувала його. У вас безліч запобіжних клапанів - починаючи з хрестика на шиї каналії, закінчуючи сповіддю, завдяки якій каналія стає білою і пухнастою.

- Ти гавкаєш проти нескінченного милосердя Господа Бога, брате мій, отже – проти прекрасної доброти! – зауважив Гаврилко. - Важко повірити, щоб ти сам не розумів це, і якщо агітуєш проти добра - робиш це з волі Зла!

- У мене більше болю людини, відірваної власним розумом від вівтарів, пане ксьондз, ніж злої волі… Нескінченне милосердя!... Нескінченне милосердя Боже як фундамент доктрини – це найгеніальніший трюк, що дозволяє порушувати будь-яку заборону, будь-яку заповідь тисячоразово, без страху, що втратиш потойбічну нагороду. Одне ревне "mea culpa" під кінець підлого життя відкриває бандитові хвіртку в Рай. Християнин же, який жив увесь час чесно, увійде до Раю ще легше. Зате чесний атеїст повинен поводитися пристойно задарма - а знаєте, як це важко? Адже в нас немає райського потойбіччя…

- В нас немає часу на релігійні бесіди! – знову закипів Мертель. – Панове, давайте вирішувати, адже час грає проти нас.

Граф підтримав його, хоч і спокійнішим тоном:

- Так, панове, будь ласка. Вже скоро північ, а ми досі до кінця не погодили.

- Ну так! – приєднався Кортонь. - Саме час ухвалити рішення! То кого міняємо? "Бублика", Зигу та…

- Хвилинку! – утримав Кортоня Седляк. – Ми ще не вирішили… не було згоди щодо самої заміни!

- І щодо Зиги теж не було згоди! – нагадав Брусь.

- Нам не можна погоджуватися з тим, чого хоче Мюллер! – продовжив Седляк. – Не можемо ж ми…

- Говоріть від власного імені! – крикнув Кортонь. – Множина тут не обґрунтована!

Замість Седляка йому відповів ксьондз Гаврилко, так самого голосно:

- Чому ж? Обґрунтовано! Брати, нам не можна погодитись на те, чого вимагає цей розбійник! Ми взагалі не маємо розглядати цю проблему, ніхто з нас не має права думати про це, ніхто! Хто ж це зробить – той виступить проти Бога!

У тиші, засіяній загрозою Гаврилка, блискавично схрестилися погляди чей господаря, адвоката та філософа. До меценаса почало доходити, що він невірно оцінював блазенство Станьчака; все ж троє зрозуміли, що, будуючи барикади надто високо, до самих небес, ксьондз вкрай ускладнив питання переговорів із гестапівцем, і що стіну цю необхідно обов'язково зруйнувати – інакше голосування під тягарем Божого Гніву принесе поразку прихильникам планів графа. Станьчак ще раніше зрозумів, що шантаж такого роду може бути вирішальним; до Кржижанівського це почало доходити тільки зараз (тобто він лише зараз зрозумів, навіщо професор весь час цапается з ксьондзом щодо Бога). Сам він був віруючим, але коли вже стало ясно, що проблема Бога в цій грі є ключем до поразки чи тріумфу – він особисто вступив у бій:

- Одним словом, на думку пана ксьондза, граф Тарловський виступає проти Бога, бажаючи врятувати свого сина, чи головного лікаря лікарні, чи панів Тригера і Островського?

- Облишмо це Господеві, брати, в руці якого...

- Ви впевнені в цьому, пане ксьондз? – перебив Гаврилка адвокат.

- У чому, сину мій?

- Що все перебуває в Божих руках.

- Цілком, сину мій.

- Тоді пан ксьондз явно блюзнірствує. А щойно пан ксьондз таврував уявні святотатства професора Станьчака...

- Я, блюзнірствую?! – схопився Гаврилко.

- Зараз я вам це доведу. Ви були настільки добрі сказати тільки що, що Господь Бог володіє абсолютно всім, а це означає, що, за словами пана ксьондза, Господь Бог володіє так само й усіляким злом. Інакше кажучи: будь-який злочин, кривда, підлість та страждання теж перебувають у руках Божих. Виходить, Передвічний несе відповідальність – це він винуватець усілякого зла!

- Так ні ж!

- Так, так - кажучи, ніби все перебуває в руках Божих, пан ксьондз звалив усю провину на Нього. А це вже я і називаю блюзнірством.

- Зло в руках Сатани!

- Браво, вже якийсь прогрес! А може, все перебуває в руках Сатани?

- Той, хто саме так говорить, напевно, перебуває в них!

- Щойно, те саме ви сказали і про професора Станьчака. Тепер виявляється, що і я дію за сатанинським підшіптом. Зізнаюся, що не можу цієї можливості виключити, але як юрист я знайшов би собі гарне алібі. Адже якщо я в лапах диявола – то це не через власну слабкість!

- А через чию ж?

- Через Божу, святий отче! Хочу запитати: Бог із Сатаною бився?

- Так, і як тобі відомо…

Кржижановський не дав ксьондзу закінчити:

- І як нам обом відомо - він зазнав поразки, оскільки йому довелося укласти з пеклом пакт, в силу якого Сатані дісталася Земля!

- Це брехня, Господь не укладав жодних договорів із дияволом!

- Ну звичайно, святий отець тут має рацію, - підтримав ксьондза Станьчак.

Здивовані були всі, але найбільше сам священик і адвокат. Але, глянувши у вічі філософа, Кржижановський заспокоївся і мовчки передав професорові паличку цієї естафети.

- Пане ксьондз має рацію, - продовжив Станьчак, - оскільки Бог не укладав із сатаною жодних договорів, у них взагалі переговорів не було. Господь Бог його створив! Тут виникає запитання: навіщо Творець створив диявола? Відповідь проста: адже без нього Він не був