Читати книгу - "Випадковий наречений, Ann Averina"

Макс

Восьма п’ятдесят вечора, а я вже біля клубу. Свят схоже запізниться, хоча це і не дивно, вистава могла затягнутись трохи. Діставши з карману пачку цигарок, я взяв одну, підпалив і затягнувся. Дим легко пройшов по горлу і дістався легень, а я відчув ледь помітне розслаблення. Так, я палю, але рідко. Так це звучить більше як виправдовування, проте це так. Можу взагалі три рази затягнутись і викинути недопалок, наприклад як зараз. Після чого дістав жувальну гумку і почав замітати сліди цього грішного вчинку. Посміявшись із себе і свого вчинку, я помітив таксі, яке припаркувалося в двадцяти метрах від мене. Яке ж було моє здивування, коли я побачив Настю, яка виходила з автівки! Та ще й не сама, а з якоюсь дівчиною, схоже це її та сама подруга з Америки. Настя виглядала приголомшливо, ця сукня підкреслювала її прекрасну фігуру і маленькі плечі, а з цим макіяжем вона взагалі схожа на шістнадцятирічну дівчинку, яка хотіла здатися дорослою.

- Настю… Привіт. – Здивовано привітався до Насті і обійняв її. - Не очікував тебе тут побачити.

- Тобі Свят нічого не говорив? – Запитала Настя.

- Та я йому зателефонував якраз перед виставою, він був трохи зайнятий, тому сказав мені тільки: «Зустрінемося біля клубу о дев’ятій». – Збентежено відповів я.

- Аа.. Тоді зрозуміло. Ми з ним сьогодні зранку домовилися піти відпочити, він сказав що візьме тебе, а я – подругу. До речі, знайомся – це – Іра, моя ліпша подруга.

- Дуже приємно Іра, я – Макс. – Сказав я і простягнув руку Ірі. - А ти, мабуть, та сама подруга, яка залишилася в Америці. Нічого що я на «ти»?

- Ні, все добре, на «ти» навіть краще. – Сказала Іра, і потиснула  руку у відповідь. – Так, я та сама подруга, яку певні обставини змусили повернутися додому.

- О, а от і Свят. – Вигукнув я, помітивши його за спинами у дівчат.

- Привіт усім! Вибачте що трохи запізнився, вистава закінчилась не так давно. – Сказав Свят, підійшовши ближче.

- Привіт, та все добре. – Запевнив я його. – Ми б іще почекали, якби треба було.

- Та я не сумніваюся. – Відповів Свят і звернув увагу на Іру. – А це що за прекрасна дівчина? – Зацікавлено мовив Свят.

- Знайомся – це – Іра, моя подруга. – Сказала Настя.

- Дуже приємно, а я – Свят, друг Насті і звукорежисер в театрі, де вона працює.

- Мені також дуже приємно. – Відповіла Іра.

- Ну що, пропоную випити за знайомство. – Промовив Свят, вказуючи на клуб.

- Підтримую. – З посмішкою сказала Іра.

Зайшовши в будівлю, ми одразу попрямували на другий поверх, де минулого разу ми були зі Святом. Столик там в кутку, музика грає тихо, можна поговорити, та і нас там не дуже видно буде.

- То це ви тут минулого разу сиділи? – Запитала Настя, сідаючи на диван.

- Так, тут. – Відповів я.

- Тоді це не дивно що ми вас не бачили, цей столик взагалі тяжко розгледіти, тим паче з першого поверху. – Зауважила Настя.

- А ми спеціально тут минулого разу були, щоб за вами було зручно спостерігати. – Сказав Свят, підморгуючи мені.

- Хах, так, це правда. – Підтримав я Свята.

- Так, ну добре, трохи пожартували, тепер можна і випити замовити. Дівчатка, що ви будете? – Запитав Свят. – Хоча, ні. Я замовлю щось на свій розсуд. Ви не проти?

- Та ні, замовляй. Цікаво подивитись, що з цього вийде. – Посміхнувшись, сказала Іра.

- Чудово! Тоді ми з Максом підемо за випивкою, а ви тут не сумуйте, ми скоро повернемось! – Сказав Свят, відходячи від столика.

- Ти чого не попередив що Настя теж буде? – Обурено звернувся я до Свята, коли ми сходили з другого поверху.

- А ти що, щасливу сорочку б одягнув? – Засміявшись, сказав Свят.

- Та ні, просто не очікував її тут побачити.

- Я тобі більше скажу, я взагалі сьогодні зранку ще нікуди не збирався. А вдень зайшла Настя, запропонувала піти в клуб з нею і з її подругою, я погодився і сказав що запрошу ще тебе. От і все.

- Це я вже зрозумів, мені Настя все розказала.

- Тоді чого ти, все ж добре! Ти краще скажи, що дівчатам взяти? Може якийсь коктейль? – Запитав мене Свят.

- Візьми блакитну лагуну – безпрограшний варіант. – Впевнено порадив Святу.

- Так і зроблю.

Взявши випивку ми зі Святом попрямували до Насті з Ірою. Коктейлі їм сподобалися, я в цьому і не сумнівався, моя мама знається в цьому, адже в ресторані також подають коктейлі, а блакитну лагуну замовляють найчастіше.

Десь через годинку ми вже були веселі, алкоголь почав шуміти в голові, дівчата пішли танцювати, а ми зі Святом залишилися за столом.

- Як тобі Іра? – Запитав Свят, підсівши ближче до мене.

- Прикольна дівчина, весела. А тобі, сподобалась?

- Сподобалась.. Може взяти телефон у неї? – Запитав мене Свят.

- І що ти будеш з ним робити?

- Можливо я її на побачення покличу, ти ж Настю не кличеш, а от я Іру покличу.

- По-перше, на вигляд Іра пристойна дівчина, тому не треба їй пропонувати одноразовий зв'язок, а по-друге, ти сам говорив що краще бути для Насті другом, ближче вона до себе не підпустить.

- Говорив, а ти навіть і не намагався.

- Добре, я запрошу її кудись, тільки це не через те що ти мені сказав, а тому що я так хочу.

- Ну звісно, звісно. – Серйозно сказав Свят, піднімаючи руки.  

- Хлопці, це вам. – Сказала Настя, ставлячи на стіл склянки з бурштиновою рідиною.

- Дякуємо, та не варто було, ми б зараз самі сходили. – Почав говорити я.

- Макс, все добре, ви нас пригостили, от ми з Ірою вирішили пригостити вас. – Сказала Настя, усміхнувшись.

Півгодини ми сиділи спілкувалися. Іра розповіла про колишнього який їй зраджував, і при цьому збирався на ній одружитись, про роботу в Америці, та роботу у Львові, яку нещодавно знайшла.

- Іра, уявляєш, Брендон написав. – Вигукнула весело Настя, а мені одразу стало не по собі. – Пише як у нас справи, і як ти себе почуваєш.