Читати книгу - "Випадковий наречений, Ann Averina"

- Напиши йому що все чудово, я відходжу, і загалом все добре.

- Написала і відправила. – Сказала Настя.

- Брендон – це наш друг в Лос-Анджелесі. Ми з ним познайомилися як поїхали туди танцювати в колектив. Він був одним із учасників колективу. Скільки років пройшло, а ми все ще спілкуємось. – Сказала Іра.

- Так, це один із небагатьох людей, який завжди нас розумів і підтримував. – Надто тепло говорила Настя про цього Брендона, ніби то це був не друг, а людина, яка їй подобалася.

Близько години Настя з Ірою і Святом про щось спілкувалися, поновлюючи свої келихи, а я сидів і не міг зосередитися на розмові, бо з голови не виходив той Брендон. Може здатися що я ревную.. Хоча, так, я ревную. Настя мені подобається, і в той же час вона захоплено говорить про іншого. Треба було брати ситуацію в свої руки, і те що я вирішив приголомшило навіть мене.

- Насть, можна тебе на хвилину? – Сказав Насті, схилившись над нею.

- Так, звичайно. – Сказала Настя, встаючи з дивану.

Ми відійшли трохи далі від столика, у більш тихий коридор.

- Я хотів запропонувати тобі поїхати завтра зі мною у Київ. – Сказав я Насті.

- Ого, це дуже неочікувано. – Збентежено відповіла Настя. – А чому ти вирішив мене запросити?

- Я їду на день народження Яни – дружини Сергія, якщо пам’ятаєш, - Настя мовчки кивнула, - от я і подумав, може ти складеш мені компанію?

- Знаєш, а чому б і ні. Поїхали. – Погодилась Настя. – Ой, чекай, а квитки?

- Не хвилюйся, я ще навіть собі не взяв. Зранку візьму, а потяг відправляється о першій годині дня, так що встигнемо, не хвилюйся. – Запевнив Настю.

- Ну добре! А на скільки ти плануєш поїхати?

- П’ятого липня планую виїхати додому.

- Чудово! Я згодна. – Сказала Настя й обійняла мене. На душі одразу стало так тепло. Ніколи не відчував подібного. 

Після розмови ми повернулися до Свята й Іри, які схоже навіть не помітили нашої відсутності. Схоже Святу Іра дійсно сподобалась. Він так захоплено дивиться на неї, й вловлює кожне слово, яке вона говорить. Ніколи його не бачив таким. Сподіваюсь що Свят знайде своє щастя, він дійсно заслуговує на це.

Ще через півгодини ми вже прощались біля таксі. Хоч ми і не довго посиділи, проте дуже класно та душевно. Ну а завтра вже почнуться наші з Настею пригоди.