Читати книгу - "Фермерська романтика, Валерія Оквітань"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Свят його знову штовхнув.
— Дурень, — старший простягнув Тасі руку, пропонуючи свою допомогу. — Не звертай уваги, в нього язик незалежно від мозку працює. Ти точно не забилась?
— Та точно, — нервово відповіла дівчина, струшуючи з себе залишки сіна, бруду та екскрементів. — Ціла я, не хвилюйся. Але напевно мені треба це все з себе скинути. І прийняти душ. Від мене смердить.
Святослав не насміхався з дівчини, бо розумів, як вона могла себе почувати, а тому був розумнішим. А от про Євгена цього не можна сказати. Реготав він їй у спину довго ще.
Більше Тасі не хотілось на ферму, не хотілось екскурсій чи ще подібних справ. Але зізнатись бігати від корови було набагато приємніше, ніж від її колишнього.
— Ну справді, альпійським лугом від тебе не пахне, — крикнув їй Євген, за що отримав від Тасі сердитий погляд, а потім і зовсім непристойний жест, який вона спробувала замаскувати.
А чи намагалась вона це замаскувати насправді?
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фермерська романтика, Валерія Оквітань», після закриття браузера.
