Читати книгу - "Крижаний, Янина Кап (Зоя Маг)"

Сергій на мить задумався, потім рішуче сказав: 

— Ми її захистимо. Але ти маєш бути обережним. Не показуй, що вона для тебе важлива. Тримай це при собі. 

— Вона вже знає, що я в чомусь небезпечному. І вона мене не відпустить, навіть якщо я спробую відійти. 

Сергій ледь усміхнувся. 

— Тоді це не тільки твоя слабкість, але й твоя сила. Бо тепер ти борешся не лише за себе. 

Леонід кивнув, але в його очах залишалася тривога. 

— Що ти пропонуєш? 

— Я пропоную захистити її. Ми підключимо кількох наших хлопців. Вони будуть неподалік, стежитимуть, щоб із нею все було гаразд. І ти теж не будеш один. 

— Думаєш, це допоможе? 

— Льоню, — Сергій поклав руку йому на плече, — якщо ти будеш діяти правильно, вони ніколи не дізнаються про Любу. Але для цього треба тримати себе в руках. 

Леонід зітхнув, знову відчуваючи, як тривога змішується з рішучістю. 

— Гаразд, зробимо так. Але якщо вони хоч пальцем торкнуться її… 

— Не торкнуться, — перебив його Сергій. — Ми цього не допустимо. 

Леонід глянув на друга і вперше за день відчув хоч крихту полегшення. 

— Добре. А тепер розкажи, що з портом. 

Сергій почав викладати план, але Леонід не міг повністю зосередитися. Десь у глибині душі він уже знав, що битва буде жорстокою, і вона лише починається.

Сергій розклав карту порту на столі в невеликій кімнаті, яку вони використовували для зустрічей. 

— Ось тут, — сказав він, вказуючи на ділянку, обведену червоним маркером, — їхній склад. Він під охороною, але не такою вже й серйозною. Вночі там зазвичай двоє або троє охоронців. Головне — дістатися офісу в цій частині будівлі. Якщо нам пощастить, знайдемо документи або хоча б натяки на їхню незаконну діяльність. 

Леонід нахилився над картою, уважно розглядаючи схему. 

— Як будемо діяти? 

— У мене є два хлопці, які зможуть зайти з тилу, — пояснив Сергій. — Ми відволікаємо охоронців на іншій стороні складу, поки вони шукають потрібне. 

Леонід кивнув, але потім сказав: 

— Це звучить непогано, але перед тим я мушу заїхати до Люби. 

Сергій здивовано підняв голову. 

— До Люби? 

— Я хочу попередити її. Ми ж домовилися поставити хлопців неподалік, щоб її захистити. Вона має знати, щоб не злякатися. 

Сергій на секунду задумався, а потім кивнув. 

— Добре, але будь обережний. І не затримуйся.