Читати книгу - "Ілон Маск"

бути користь. Але з розвитком дискусії почав формуватися консенсус щодо того, що слід зосередитися на іншому проекті, який назвали «Оаза на Марсі». Згідно з цим планом, Маск мав купити ракету і за її допомогою вистрілити на Марс роботизовану теплицю. Група дослідників на той час уже розробляла камеру для вирощування рослин, яка могла функціонувати у космосі. Ідея полягала в тому, щоб модифікувати цю конструкцію і зробити так, щоб вона на хвильку відкрилася, всотала трохи марсіанського реголіту (ґрунту) і використала його для вирощення рослини, яка, своєю чергою, генерує перший кисень на Марсі. Цей новий план здавався і претензійним, і реалістичним, що було Маскові дуже до смаку.

Маск хотів, щоб ця конструкція мала вікно і могла надсилати на Землю відеосигнал, щоб люди могли спостерігати за ростом рослини. Група також обговорювала ідею надіслати студентам по всій країні набори з таким самим саджанцем, щоб вони могли одночасно вирощувати власну рослину і помічати, наприклад, що марсіанська рослина могла вирости вдвічі більшою за своїх залишених на Землі посестер за той самий відрізок часу. «Ця концепція у різних формах деякий час витала у повітрі, — розповідає Дейв Бірден, ветеран космічної галузі, який бував на тих зустрічах. — Малося на увазі таке: так, життя на Марсі є, і це ми його туди принесли. Ми сподівалися, що це запалить світло для тисяч молодих людей, показавши їм, що це місце не таке вороже. Тоді вони можуть почати думати: може, нам треба вирушити туди». Ентузіазм, із яким Маск ставився до цієї ідеї, був натхненням для всієї групи, велику частину якої вже охопив цинізм стосовно перспектив того, що у космосі може ще відбутися щось нове. «Він дуже розумна, надзвичайно цілеспрямована людина з величезним еґо, — каже Бірден. — Якось хтось зауважив, що він може стати Людиною року за версією журналу "Time", і було видно, як у ньому ніби запалили вогник. Він вірить у те, що він — людина, яка може змінити світ».

Головним питанням, яке турбувало космічних експертів, був Масків бюджет, Як випливало з дискусій на тих зустрічах, Маск хотів витратити на цей трюк від 20 до 30 мільйонів доларів, але всі знали, що всі ці гроші підуть лише на запуск ракети, та й їх не зовсім вистачить. «На мою думку, щоб зробити це правильно, треба було двісті мільйонів доларів, — розповідає Бірден. — Але люди не хотіли занадто рано привносити в цю ситуацію думки про реальність, бо це вбило б усю ідею». До цього додавалися неймовірні технічні складнощі, які необхідно було розв'язати. «Мати у цій штуці велике вікно було справжньою термальною проблемою, — каже Бірден. — Було неможливо підтримувати у контейнері достатню температуру, щоб там хоч щось вижило». Загребти до конструкції трохи марсіанського ґрунту було не тільки складно з фізичної точки зору — це елементарно було поганою ідеєю, бо реголіт міг бути токсичним. Деякий час науковці обговорювали можливість вирощувати рослину в багатому на поживні речовини гелі замість ґрунту, але це здавалося нечесним і таким, що поставило б під загрозу саму мету всього цього проекту. Навіть оптимістичні аспекти були повні непевності, Один науковець знайшов якесь дуже витривале насіння гірчиці та гадав, що воно, можливо, виживе у марсіанському ґрунті, якщо той ґрунт певним чином обробити. «Якби рослина не вижила, це був би великий мінус, — каже Бірден. — Ми отримали б цей мертвий сад на Марсі, який мав би протилежний ефект до того, що планувалося»[23].

Маск ні на що не зважав. Він перетворив деяких із мислителів-волонтерів на консультантів і поставив перед ними завдання почати розробляти проект контейнера для рослини. Він також замірився поїхати до Росії, щоб достоту з'ясувати, скільки коштуватиме запуск. Маск хотів купити в росіян відремонтовану міжконтинентальну балістичну ракету (МБР) і використати її як пускову установку. По допомогу Маск звернувся до Джима Кентрелла, незвичайного персонажа, який виконував різноманітну таємну та нетаємну роботу для Сполучених Штатів та інших країн. Серед інших почесних відзнак Кентрелла був, зокрема, випадок, коли 1996 року росіяни звинуватили його у шпигунстві та посадили під домашній арешт після того, як одна угода щодо супутника пішла косяка. «Через пару тижнів Ел Ґор зробив декілька дзвінків, і все владнали, — розповідає Кентрелл. — Я більше не хотів мати жодних справ із росіянами — ніколи». Маск мав інші плани.

Якогось спекотного липневого вечора Кентрелл їхав у своєму кабріолеті, коли пролунав дзвінок. «Цей чувак із дивним акцентом сказав: "Мені дуже треба з вами поговорити. Я мільярдер. Я збираюся створити космічну програму"». Кентреллу було погано чути Маска — він почув його ім'я як Іен Маск, — і він сказав, що передзвонить, коли приїде додому. Ці двоє спочатку не дуже довіряли один одному. Маск відмовився давати Кентреллові номер свого мобільного і подзвонив йому зі свого факсу. Кентрелла Маск заінтригував, але і здався йому занадто похіпким. «Він спитав мене, чи поблизу мене є якийсь аеропорт і чи він може зі мною зустрітися наступного ж дня, — розповідає Кентрелл. — У мене в голові залунали тривожні сигнали». Побоюючись, що хтось із його ворогів намагається влаштувати йому складну засідку, Кентрелл сказав Маскові, що може зустрітися з ним в аеропорті Солт-Лейк-Сіті, де він міг орендувати конференц-зал біля кімнати для відпочинку авіакомпанії Delta. «Я хотів зустрітися з ним там, де треба проходити через перевірку безпеки, щоб він не міг узяти з собою зброю», — розповідає Кентрелл. Коли зустріч нарешті відбулася, Маск і Кентрелл один одному сподобалися. Маск видав свій спіч про те, як «людям необхідно стати мультипланетним видом», а Кентрелл сказав, що якщо Маск говорить це все серйозно, він буде готовий поїхати до Росії — знову — і допомогти йому купити ракету.

У кінці жовтня 2001 року Маск, Кентрелл і Адео Рессі, Масків друг з часів коледжу, сіли на рейсовий літак до Москви. Рессі грав роль Маскового опікуна, намагаючись з'ясувати, чи його найкращий друг не почав з'їжджати з глузду. Перед тим він зробив для Маска спеціальне відео — добірку кадрів вибухів ракет — та здійснив декілька спроб втручання, разом з іншими друзями Маска намагаючись умовити його не пускати гроші на вітер. Коли ці спроби зазнали невдачі, Адео поїхав разом із Маском до Росії, щоб спробувати тримати його хоч в якихось рамках. «Адео відвів мене убік і сказав: “Те, що робить Ілон, — божевілля. Філантропічний жест?