Читати книгу - "Чоловік з бонусом, Тая Стрельцова"

Глава 12.2

— Єгоре, зачекай! Дозволь мені все тобі пояснити! — знов заговорила Ліка, коли вони вже вийшли з квартири.

— Я на ідіота схожий? Після всього, що на відео, я маю знов тобі повірити? — прошипів він.

— Сталось непорозуміння…

— Все! Годі! Я не дозволю тобі робити з мене дурня! Будь ласка, йди звідси і не повертайся,  — вказав у сторону ліфту.

Неприємно. Дуже образливе таке ставлення. Наче й розуміла почуття Єгора, але ж і вона не дерев’яна! Теж має серце, почуття…Невже так важко п’ять хвилин послухати? Те відео, звісно, дуже негарне, але ж діти в порядку, по їх відношенню до неї можна ж зрозуміти, як Ліка поводилась з хлопчиками? І от при думці про Матвія і Мирона її просто порвало! Це ж, виходить, вона й з ними більше не побачиться? І як же діти? Вони ж точно засмутяться!

— Знаєш що? — подала трохи підборіддя вперед. — А мені й не треба з тебе нікого робити! Ти й є справжній дурень! — тицьнула йому в груди пальцем.

Розвернулась і, не викликаючи ліфт, побігла по сходах вниз.

А в нього від кожного її кроку по сходах серце стискалось від розуміння, що це все — крапка в їх відносинах. Вийшов на загальний балкон, треба провітритись. Хоча, кого він обманює? Хотів продовжити ці миті, коли може принаймні бачити Ліку, яка віддаляється від його дому, нехай і з відстані.

***

— Все одно я нічого не розумію, — хитнула головою Ярослава.

Самим вже не до їжі стало, а от дітей погодували, хоча і в тих апетиту теж майже не було. І от тепер, коли хлопці пішли гратись, Яра знову заговорила про те, що турбувало їх усіх.

— Ще раз відео показати? — тяжко вдихнув Єгор.

— Та нащо мені твоє відео? Я за нею на вулиці спостерігала, коли вона гуляла з дітьми. Оцінила у невимушеній обстановці. Припустимо, Ліка чомусь грала з тобою… Та нащо їй грати у турботливу тітоньку, коли ти не бачиш? — задала логічне питання.

— Так, Єгоре, тут я з Ярою згоден, — підключився й Олексій. — Зрештою, згадай, як ти сам її захищав, бо бачив, що хлопці в повному порядку.

— Певно, я бачив те, що дуже хотів би бачити, — зітхнув, опустивши голову.

— А сама Ліка що каже? Як пояснює? — запитала Ярослава.

— Не знаю. Тобто, що це непорозуміння і тому подібне! Все, як у типовій сцені із латино-американських серіалв, які любила наша бабуся, — знизав плечима.

— А ти, як в кращих серіальних традиціях, не захотів її слухати! — закотила очі Яра. — Правильно! Це ж так по-дорослому!

— Та що там слухати? — скочив з місця і вийшов з кухні.

— Дарма, що дітей має, а поведінка, як у підлітка! — кивнула чоловікові на його брата.

— Ти не розумієш! — повернувся Єгор, почувши її слова.

— Я відкрився їй! Діти відкрились! Я, взагалі, тепер не знаю, як їх із кимось знайомити! — розвів руки в сторони.

— Не хвилюйся. Таких проблем більше не буде, вийдеш, нарешті, з образу загульного альфасамця і не приховуватимеш, що маєш дітей і виховуєш їх сам. Тепер вже тільки так, бо ж нас не буде на підхваті двадцять чотири на сім! Відразу будеш бачити, хто і як реагує на твоїх синів, — схрестила руки на грудях Яра, переможно посміхаючись.

Не зловтішалась, але задоволена, що її слова попали у ціль. Єгор виглядав дуже розгубленим.

Чому все так? Чому з-поміж усіх дівчат, з якими мав відносини, закохався саме в ту, яка розбила йому серце, без якої не може тепер і дихати на повні груди?

— Ось ти де, — почув за спиною голос брата. — Єгоре, що у вас сталось? Все ж наче добре було…

Нічого не кажучи, дістав телефон і показав братові. Не мав сил, аби говорити. Хотілось мовчати, дивлячись в одну точку, і щоб ніхто його не чіпав.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно