Читати книгу - "Квантовий воїн"

А зараз привідкриймо ще більше таємниць нашого існування. Ми повинні пам’ятати не лише про свою підсвідомість, а й знати про припливи й відпливи колективного несвідомого, що існують усередині нас. Колективне несвідоме — це широчезне море інформації, яке містить колективні візерунки всього, що коли-небудь траплялося в часі та просторі. Тут є первинні сили й первісні візерунки, котрі існують від початку часів і до наших днів.

У книжках Карлоса Кастанеди шаман на ім’я дон Хуан чудово пояснює цей принцип своєму учневі Карлосу. Він просить Карлоса покласти на стіл, який винесли на вулицю, різноманітні предмети, що символізують пріоритети, звички та спосіб мислення Карлоса. Те, що лежить на поверхні столу, представляє його свідомість. Далі дон Хуан пропонує Карлосу подивитися, що лежить під столом. Ті речі символізують його підсвідомість, і дон Хуан радить Карлосу знати та розуміти це також.

За настановою дона Хуана Карлос довго йде вгору пагорбом, а тоді обертається й дивиться на маленький стіл, який тепер стоїть дуже далеко. Учитель просить Карлоса озирнутися навсібіч, оцінивши безмежні простори цієї реальності порівняно зі столиком і тим, що лежить під ним. Він говорить, що все це і є колективним несвідомим.

Він намагається пояснити Карлосу, наскільки неозорим є колективне підсвідоме, і завдяки цій аналогії останній починає розуміти, що колективне несвідоме всюдисуще і він є частиною чогось надміру величнішого, ніж уявляв собі раніше. Тож повинен зважати не лише на цей стіл і те, що приховане під ним, але й на весь Усесвіт6.

Первісні візерунки людського досвіду зберігаються саме в колективному несвідомому. Думати, що його припливи й відпливи жодним чином не впливають на нас, — це жити в ілюзії. Колективне несвідоме ніколи не спить, воно по-різному діє на нас, і коли мова заходить про масштаби Всесвіту, ми завжди повинні на це зважати.

Загальноприйнятою є думка, що такі первісні візерунки, як жадібність, ненависть, сором, співчуття, мудрість, жалість до себе, зарозумілість тощо, вплелися в колективне несвідоме завдяки повторенню мисленнєвих візерунків людей, котрі думали про ці візерунки й резонували їх упродовж усієї історії існування нашого виду, — і це цілком можливо. Існує й інша теорія, що може видатися доволі неймовірною: ці первісні візерунки існували завжди як невід’ємна частина гри. Від початку часів вони були закладені в павутину спеціально для того, щоб заважати нам і вселяти довіру своїм особливим способом. Якщо цей вимір простору і часу — лише одна з ігор у Метавсесвіті, де існують, мабуть, мільярди інших ігор, цілком імовірно, що Всесвіт прагне випробувати здібності нашого виду й побачити, чи зможемо ми зорієнтуватися, перш ніж підемо далі. Якщо притримуватися саме такої точки зору, архетипи стають значно цікавішими для нас, завдяки цьому можемо їх зрозуміти й по-різному працювати з ними. Однак, незалежно від того, як вони виникли — шляхом еволюції чи як частина первинного задуму, — незмінним залишається те, що ці архетипні візерунки наразі існують у колективному несвідомому, тому ми повинні брати їх до уваги. Не робити цього було б украй наївно. В іншому випадку ці сили просто без нашого відома діятимуть усередині нас. Архетипи беруть активну участь у цій грі, і ми вчимося з ними працювати. Встановлюємо зв’язок зі своєю підсвідомістю

Ми повинні на мить зупинитися й перевести дух. Можливо, це видається дуже складним: світла тінь, темна тінь, колективне несвідоме, архетипи — і все це діє всередині нас, але такою є наша сутність, і саме так ми з нею працюємо. На щастя, ми просуваємося вперед, усі ці аспекти сплітаються докупи. Квантові методи допомагають об’єднати ці частини й пробудитися. Щойно ступимо на шлях самопізнання, перед нами відчиниться безліч дверей. Що більше часу присвячуватимемо нашому зв’язку з підсвідомістю, то міцнішим він ставатиме.

Ми розпочинаємо з розмови з підсвідомістю: кличемо її, називаючи міфічні імена, знайомимося й нагадуємо собі про її функції та можливості, про здатність допомогти нам. Ми вітаємо з поверненням цю забуту та знехтувану частину єства, наче це наша давно втрачена сестра. Ми високо цінуємо ту унікальну роль, яку підсвідомість відіграє в нашому житті, й вирішуємо дати їй дуже чіткі настанови та візерунки, аби працювати в команді. Ми роздумуємо над квантовими постулатами, і наше розуміння підсвідомості та енергетичної павутини зростає, що вносить ясність у те, яку роль вони відіграють у нашому житті. Ми ознайомлюємося зі своїми візерунками й починаємо досліджувати тіньові частини, які перетворюються на невід’ємну складову нашого життя. Так вибудовуємо стосунки з підсвідомістю.

Мої стосунки з підсвідомістю розпочалися багато років тому, коли я повторював собі дуже просту афірмацію: «Моя підсвідомість — це мій партнер на шляху до успіху». Упродовж року я проказав це твердження тисячі разів, тож воно закарбувалося в моїй підсвідомості і сьогодні є резонуючою силою, що існує всередині мене.

Ця вправа стала надзвичайно корисною. По-перше, заявляючи «моя підсвідомість», я нагадував свідомості про існування ще однієї царини розуму. Нагадувати про цю неймовірну частину нашого єства потрібно часто, інакше свідомість забуває про існування підсвідомості й нехтує нею. Говорячи «мій партнер», я також навчав свідомість, що в роботі з підсвідомістю є свої можливості та переваги. Я дав знати розуму, що в нього є союзник, який охоче співпрацюватиме, і що він не повинен працювати наодинці. І, зрештою, використовуючи слово «успіх», я створював вібрацію, яка вплітала образ успіху в мою підсвідомість.

Уже працюючи з міфологією воїна, я дещо змінив цю афірмацію. Замість «моя» підсвідомість я говорю: «Наша підсвідомість — це наш партнер на шляху до успіху». Зачувши в афірмації «наша підсвідомість», розум моментально задумується: «Чия це — наша?» Це твердження нагадує розуму, що в нас є як тіло, так і душа, а підсвідомість — це їхній союзник. Це ледь помітна, проте дуже істотна відмінність, і сьогодні, послуговуючись новою афірмацією, я також згадую ці дві інші мої частини. Запитую себе: «Які візерунки я виплітаю для свого тіла?» і «Які візерунки я виплітаю для своєї душі?» Робота з підсвідомістю вимагає творчості, тож, створюючи власну реальність, ми стаємо митцями. Дізнавшись про «партнера на шляху до успіху», починаємо звертатися до нього по допомогу у всіх сферах життя, невпинно зміцнюючи наші з ним стосунки.

Зрештою, працюючи з підсвідомістю, ми дослухаємося до снів, помічаємо знаки,