Читати книгу - "Забути, щоб згадати, Ольга Обська"

До обіду залишалося лише півгодини. Олену знову запросили розділити трапезу з королівською сім'єю. Мабуть, Його Пресвітлість вирішив, що гостя тепер завжди має бути присутньою за його столом. Для когось у палаці така честь напевно була вершиною мрій, але Олена віддала б перевагу тихому перекусу у своїй кімнаті. У неї апетит пропадав у присутності Северина та його дітей. І найбільше позбавляв її здатності відчувати смак їжі Найт.

Власне, а як у присутності цього красеня можна спокійно їсти, якщо мізки киплять від спроб зрозуміти, хто ж він? Його віртуозне володіння знаннями про тутешнє життя спочатку схилило до думки, що Найт — справжнісінький принц, але шокуючі одкровення Маріелли змінили думку на протилежну. В Олени не лишилося сумнівів, що Едуард влаштував цвинтар для домашніх тварин поруч із полігоном для квестів невипадково. Він щось знав про магію трьох стихій, знав, які необхідні умови, щоб перенестися до Запасного Світу. Отже, існує висока ймовірність, що він цими знаннями скористався.

Виходить, хоч Олені і вдалося зібрати за ранок багато нової інформації, але відповіді на найактуальніше до цього моменту питання — хто такий Найт, і як з ним поводитися — знайти не вийшло. Одне було зрозуміло: попередню тактику — намагатися вивести принца з себе каверзними питаннями — треба міняти. Від неї немає користі. Олена встигала завестися сама, а красунчику — хоч би що, розмовляє собі рівно, як робот. Вирішивши, що цього разу імпровізуватиме по ходу, а ще краще просто мовчатиме, вона швиденько зібралася і вийшла з кімнати.

Знайти без сторонньої допомоги дорогу на північну веранду, де обідала королівська родина, не склало ніяких труднощів — після екскурсії Найта схема першого поверху добре вклалася в голові. Олена зайняла місце, що вже стало звичним, навпроти його Пресвітлості, праворуч від принцеси і ліворуч від принца.

Впало в око, що Северин був все в тому ж скромному костюмі, що й за сніданком, а його діти змінили вбрання. На Маріеллі красувалася вишукана повітряна ніжно-кремова сукня, така ж чудова, як і попередня, а Найт поміняв свій ранковий скромний, як у батька, костюм, на джинси та теніску. Олена знову відчула дежавю. Ні, теніска, на щастя, була не канаркового кольору — приємна для ока сіро-блакитна клітинка. Але те, як спортивний одяг обтягував струнку накачану фігуру, як контрастувала засмагла шкіра рук зі світлим кольором рукавів сорочки, і те, які у неї виникли відчуття від побаченого — було дуже знайомо.

Олена змусила себе відвести погляд від Найта. Правду кажучи, вдалося їй це не просто. Незвичайна краса, яка ніколи Олені у хлопцях не подобалася, перестала дратувати. Ні, сам Найт її бісів, але його зовнішність зачаровувала. Олені довелося насварити себе. Це її нова тактика поведінки — дивитися на принца? Погляд зісковзнув спочатку на стіл, а потім уперся в поділ власної бірюзової сукні. Господи! Як же вона Лені остогидла. Вона вже кілька разів поривалася її змінити, але інші вбрання Елен були ще гіршими.

Ось так обід і минув. Думки, як і погляд, перескакували туди-сюди, і Олена знову вийшла з-за столу, майже нічого не скуштувавши з чудових страв від королівського шеф-кухаря.

Найт залишив веранду слідом за Оленою.

— Не бажаєте переодягнутися перед екскурсією? — запитав він, повільно скануючи її поглядом з голови до ніг.

Від цього погляду мурашки побігли тілом.

— Ні, — різко відповіла Олена.

І цей туди ж. Принц навіть не уявляв, наскільки їй хотілося б переодягнутися. Але на що вона могла поміняти цю кричущу бірюзу? На ще більш безглузду яскраво-синю сукню в червоний горох розміром з баскетбольний м'яч, чи смугасті, як тільник, безформні штани? Е ні, Боже збав.

— Ну, може, хоча б зміните взуття на більш зручне? — принц затримав погляд на її туфельках.

Лені здалося, що в його очах промайнула іронія. Насміхається над її безглуздим вбранням? Хоче, щоб на довершення картини вона ще й якісь канаркові кеди начепила? А от і не дочекається!

— Мене цілком влаштовують мої туфлі, — пирхнула вона.

Найт наполягати не став. Він провів Олену до виходу з Палацу і розпочав екскурсію.

— Головною гордістю резиденції Його Пресвітлості є парк.

Треба ж таке! Здається, Найт-Едуард не в курсі, що є і цікавіше місце — територія, відведена для зловісних експериментів. Або ж він про це чудово знає, просто не хоче ознайомлювати Олену з такими деталями?

— Парк займає величезну площу, — продовжив принц. — Місцями виглядає як акуратний міський скверик, а подекуди — це незаймана дика природа. Для початку дозвольте познайомити вас з впорядкованою частиною.

Найт вивів Олену на симпатичну алейку, з обох боків якої були висаджені квітучі чагарники. Трохи віддалік росли розлогі велетні-дуби та ще якісь дерева, назви яких Олена не знала. За кілька десятків метрів алейка розгалужувалася на дві. Найт вибрав праву. Незабаром вона вивела до невеликого ставка, порослого ніжними рожевими ліліями. Горбатий вузенький місток з’єднував береги водойми. Олена зупинилася посередині і замилувалася зграйкою білих лебедів, що граційно пропливала під містком. Найт терпляче почекав, поки супутниця насолодиться картиною, а потім знову продовжив екскурсію.

— Тут працюють найкращі фахівці з ландшафтного дизайну. На території парку є кілька водойм — ставки та озерця, великі та маленькі струмки. Є веранди для відпочинку, майданчики для спортивних ігор, лужок для прийняття сонячних ванн. Що б ви хотіли подивитися?