Читати книгу - "Фортуна на всю котушку, Ірен Карк"

Я поїхав додому, а біля мого двору уже було повно ментів. Навіть не одразу зрозумів що сталося. Виявилось, що тієї ж ночі одному старому знайомому терміново потрібно було зустрітись зі мною. Додзвонитись він не міг, адже ми мобіли скинули ще вночі, тому поїхав напряму додому. А приїхав він не сам, привіз його водій. Він навіть не встиг з авто вийти, як пролунав постріл і куля влучила в голову. Стріляли менти. Справа в тому, що він зовні був дуже схожий на Гору, а на вилиці було темно. Його вбили тому що, думали що це Гора. Вони чекали його біля мого будинку, розумієш? Хтось злив їм, що повіз його саме я. Серед наших був щур.

Ситуація стала ще хреновіша, адже Гору планували саме завалити. Ніхто його арештовувати не збирався. Комусь він дуже заважав і все було сплановано. Але питання було в тому, як вони дізнались, що він у місті?

Відкладувати все на довго не стали. Наступного ж дня змогли вивезти його спочатку з міста, а потім з країни. Коли я повернувся, дізнався, що Арні вже відпустили. Я зустрівся з ним і прямо запитав навіщо Бритий його привіз сюди. Той пояснив, але пояснення було не надто переконливим для такого ризику.

Не один день я намагався розібратись у цьому лайні. Щура треба було знайти. Картина вимальовувалась, м’яко кажучи, паскудна. З Арні мені конфлікт не потрібен був, тим паче доказів, що це його рук справа у мене ніяких не було, тільки здогадки. Через канали в СБУ спробував дізнатись чия була ідея з облавою, але ті розводили руками. Ніяких даних не змогли знайти і саме цікаве, що менти забули попередити, що готується якась облава. Обгрунтували це тим, що вирішили перевірити анонімне повідомлення. Та один майор все таки проляпався, що злили усіх конкретно і навіть письмові матеріали були, але зникли. Просто розчинилися у повітрі.

-Думаєш Арні?-поцікавився Андрій.

-Більше нікому. Дуже вчасно його закрили, щоб вважати це збігом. Але пред’явити я йому не міг без доказів.

-А до чого тут Бритий?-запитав Андрій.

-А ти слухай далі. Я думаю ти чув про Райзмана? – коли почула це прізвище, напружилася. Уже вдруге за останні дні чую його.- Райзман в сусідньому обласному центрі вважався не тільки ювеліром, а ще був щось типу Швейцарського банку. У нього можна було залишити на зберігання будь що за великі гроші. У Райзмана були зв’язки не тільки серед наших, а також  серед ментів і політиків. Його ювелірка була як нейтральна територія. Щось типу готелю «Континенталь», але менших масштабів. Зберігали у нього самі цінні і таємні речі. Коли він помер від раку, все перейшло до його сина. Але синок був не такий як батько і на нього спробували натиснути. Серйозні люди не дали цього зробити, тоді його просто вбили. Син- це не його батько. Старого боялися і поважали, адже він за всі роки знав дуже багато різних таємниць. Та мало хто знав, що старий ще перед смертю все передав другому ювеліру в нашому місті, з яким працював уже доволі давно. Здогадуєшся кому?

Андрій посміхнувся:

-Здогадуюсь. Думаєш Арні заслав Бритого до нього? Що він сподівався знайти?

-Я думаю, що всі матеріали, хто злив Гору не просто зникли, а їх передали на збереження Райзману в свій час. Ти ж розумієш що те, що в них – це просто бомба. Позбуватись їх не стали, адже ними могли тримати його за яйця.

-Бритий шукав ці дані у старого.

-Я думаю що так.

-Питання в тому, чи знайшов. Уже у нього не дізнаєшся. Дуже недоречно його вбили. Як думаєш, Арні кінці обрубував?

-Сумніваюся. Надто напружений він останнім часом. Подейкують, у нього була коханка, яка зливала йому всю інфу. Ніхто не знає хто вона така. Думаю, Арні не довіряв Бритому і міг підіслати її до нього. Адже бабу ніхто боятись не буде. Але він не знав, що вона сестра Бритого.

-Це може бути Ганна?

-Я гадаю що так. Мало людей знало, хто насправді його сестра, адже він навмисно не світився з нею ніде і намагався ніколи не згадувати.  Навіть я тільки сьогодні дізнався. І судячи з того, що її також вбили, вона дуже багато знала. Але Арні точно нічого не отримав. Він зараз зовсім збожеволів, нервує і зривається на людях. Можливо Бритий так і не зміг знайти нічого, тоді все це може знайти онучка і не відомо, як вона вчинить. А можливо і знайшов, тоді все ще гірше, адже хтось Бритого завалив і в когось можуть бути зараз ці дані. Я думаю каміння Олег узяв для відводу очей. Але комусь воно дуже знадобилося і Бритий відправився на той світ. Не знаю, допоможе тобі ця інформація чи ні, але такі справи.

-Ще й як допоможе. Тепер буду думати, у який бік рухатись. Я можу розраховувати на вас у випадку чого?

-Ти завжди можеш на нас розраховувати,-відповів Соломон.

Те, що я тут почула, просто в голові не укладалося. Я не могла зрозуміти, як мене занесло у все це. Я про кримінальний світ чула тільки з фільмів і розповідей батьків. Спеціально не пішла в юристи, щоб триматись якнайдалі від цього, а зараз, сама того не бажаючи, влізла по самі вуха. Мені стало не добре, терміново треба було запокоїтись. Я запитала де вбиральня і вибачившись, поспішила туди.

Я кинулася в туалет, відчуваючи нудоту і запаморочення. У туалеті вмилася холодною водою і довго стояла, притулившись чолом до дзеркала. Це було як панічна атака. Я тільки зараз зрозуміла, у що влипла. Вбивство Сергія не було помстою ображеної коханки, як я дала собі волю нафантазувати. Все набагато серйозніше. Коли в гру вступають такі люди, про яких я щойно чула, твоє життя нічого не варте. Я одного не могла зрозуміти, чому у свої ігри вони втягнули мене? Навіщо комусь це потрібно?

Я вмилася ще раз і, дивлячись у дзеркало, намагалася призвати себе до порядку. Поки що зі мною все гаразд, Андрій на моєму боці і він зможе мене захистити. Якщо все виходитиме за межі розумного, то я просто поїду до діда, доки не повернеться батько. Його поважають та воювати з ним не стануть. Він повернеться, і я йому все розповім. Впевнена, він допоможе розібратися з усім. Хоча дуже сподіваюся, що до того моменту ми вже самі в усьому розберемося.