Читати книгу - "Феєрія для іншого разу, Луї Фердінанд Селін"

— У моркву! У моркву!

Родольф хоче мене в моркву!.. Він вищить так, що не чутно скрипу тачки! Але морква теж у долині! Хай йому грець! Тут справжня змова! Городнє божевілля! Та ба, я розрізняю! Та ба, я впізнаю! Я телевізуалізую! Я можу розповісти, бо телевізуалізую! По мені не скажеш, але бачу крізь стіни! майбутнє бачу! минуле! усіх лихих! Вам передаю! І що? мої власні стіни! все наперед! не те що жалюгідного тхора!.. Ловлю «частоту» агонії!.. У тхора не агонія! Він удає! симулянт! прикидається! Ні за що не розіб'є муру! Ні за що не зуміє кинутись на мур! Не зможе кинутись у танок! Ні біса не зможе! Тюремний жевжик! Не вмре ніколи! Я бачу все! Людей! Розкидачів перегною!.. і розкидачок! Бачу Дароносця з його Фарисейкою!.. Бачу Франсуа в єдвабних черевичках… Нарта-зародка і Ларанґона[123]!.. Бачу тітку Естрему!.. і малого Лео!..

— Де вони, віщуне?

— У підвалах академії! Пишуть фальшивословник[124]!

— Ого! Отакої!

Не ого, отакої! Залиште смішки при собі! Вони вам збіса пригодяться! Не тринькайте своїх тонких дотепів!.. я вас на хресті провідаю, розважусь!.. згодом! особисто! особисто! Як глядач! уже призначено! призначено!.. згодом!.. згодом! наразі маю тут обов'язки! священні справи! ви чуєте Роландів ріг? А завивальника і страдника, фальшивого головобійника, який ображатиме мою сторону? Нікого! А шпигунку згори, з тридцять шостої?.. А абортницю з сімдесят другої? найголосистішу з усіх корпусів! «K»! «W»!.. «Y»!.. і «U»!.. Верещить, як цілі дитячі ясла! У мене в голові теж шум дитячих ясел, а ще і струнних! і духових! і двох паровозів!

— Гірке творіння! Пхе! Вас верне!.. Ліролірність! Падаю. Моє шанування!.. перекидаюсь у «Фантомів»!… Є вихід!.. На службу на вулицю Сен-Домінік[125]!.. моїми ланцюгами вам по пиці!.. Вас попереджено! ви потрощили мої мрії?.. Ясно! мої велосипеди?.. прощавай, вілло! от халепа! служниці! бурі! Ґран-Бе! Нехай! Бувай, Тео! Прощавай, Марі! Все роздаю! Ніхто не хоче ні на що мене вимінювати! Стільки молився коту під хвіст? рвався? страждав нестерпно! тачка! тичка! Щастя, що я прилип до дна! Усіма кишками! і Андре! і Франсуа! і Жюль! за мною! за мною! навколо! усі з Французької академії, моя стіна збрехала! а мене призначили в Ашер! от знову тітонька Естрема! і Клеманс з маленьким Лео! Хай їм грець, несамовитим! Ламають двері! Знову кидаються на мене!.. Усе з початку!.. Відривають від табурета! «Богохульник! у цибулю його!.. До тачки! покидьок!» Знову шпетять, уже вкотре! «Гарну річ повторити не зайве»! «Гарну річ повторити не зайве»!.. Дароносець репетує! Слава рухові! Слава моторам!.. уперед зі співами! з моєю власною піснею! це вже край!

Перебріхують мій текст! Знову перевичищають мені камеру!.. іще шмат м'яса!.. Знову перезліплюють мене докупи! Кості! жили! і до тачки! і знову в путь! І мене знову трусить! Скільки шалу! А бруківка ще грубіша, матері твоїй ковінька! Брук набух! Підкидає, аж страх! я вкляк! укляк! з півночі, де я, до Женевільє! поміркуйте! Підкидає! а там сам брук! Трусить! Андре! Франсуа! Каналь! Родольф!.. і маленький Лео! і малюк Нартр!

— Це ви вже розповідали!

І не на одній сторінці! Не на одній! та й потім я верзу дурниці, це природно… після всіх мук! Я не криюсь! Мене кривдять, я відбиваюся! Більше напишу, більше заплатять! Business first! та й з першого читання ви все одно нічого не второпаєте! Знаю, про що кажу! Хворі! Рецепти! стократ! той самий рецепт стократ по складах, а вони не запам'ятали! хіба що його проспівати, того рецепта! змусити вивчити напам'ять! хором! так і ви! Надто конкретно, без нотаток, ви вже втекли! голівонька вже бо-бо!.. Я вас вже не знаходжу!.. Вам усе треба наспівати! знов і знов! Отож я вас трактую обачливо, описую по-свійському, з усім тяганням за собою! тачка!.. це образно, чи не так! Образно! Андре! Франсуа! Каналь! Родольф!.. усі з Французької академії! і без проволоки, запевняю вас, усе бігом-бігом! Ньо! Ньо! Обмінюються сороміцькими жартами! Вершки культури у галопі! І мерщій! а я потерпаю! а мене підкидає! купа моїх тельбухів і всі органи теж! і кінцівки, яких я вже не чую!

А вони сміються, от чоловікожери!

— Підеш! Підеш на цибулю! як добриво! бридота!

Чисто верхогони!

Це у них така дорожня пісня!

Ох, чую! Ох, чую! Я лише купка, грудка холодцю на дні тачки! і стук-грюк! Ох, бруківка! Ох, я ж знав! і малі! й величезні!.. лаппонські степи під Аррасом[126]! подумайте!.. Тачка заточується! вулиця! рух! вони пхають її просто під трамвай! навмисно! і бабах!!! здуріти можна! а вони по черзі, засукують рукава! «пхаю-не-зітхаю!» Марафон! супернавмисно! Чисте злочинство! Зарубав би стару бабу-процентницю, вони б зі мною краще повелися! замість мене патріотично приносити у жертву! отож, усе навмисно! Бачу малюка Бартра і дівчисько Ельзу[127]… з дна тачки бачу! Бачу! Вони женуться!.. хоч і добряче відстали! Гукають!.. Виказують мене деревам!.. Кричать!.. зубами скреготять! На мене кивають! Мене викривають!

— Йому заплатили! йому заплатили!..

А мої штовхачі не чекають!.. Без зупинок… без передишок!.. «Нумо, тачко! Нумо, падлюко!» Я ж кажу, вони по черзі мене котять!.. зі співом, зі скрипом, з галопом!.. фокусоподібно! Андре! Каналь! Естрема! Родольф! усі з Французької академії!.. Грандіозні й полум'яні!.. підтюпцем, їй-бо!.. шлях на Гонесс із Парижа!.. тачка димить!.. Ретонд!.. Комп'єнь!.. Труский ефект швидкості!.. Мене наскрізь стрясає!.. Підкидає, перемелює!.. я вже як каша!.. пелагра, підгнивання… весь букет! гноївка! як вони кажуть!..

— Зухвалець! гівнюк! нездара! твоя Батьківщина!

Співають! Співають!

Дорожню пісню.

Ох, Сена! Ох, от і Сена!.. Міст!.. Нарешті!.. Дефанс!.. І долина!.. Ні, це Неї!.. це ще не тут! ліворуч! ліворуч! вдовж берега… Сміливіше! Сміливіше!

— Лайнівка! Твоя душа лайнівка!