Читати книгу - "Мишка, Зимова Анета"

АСЯ

Пройшло хвилин двадцять, як Даня поїхав, а я все ще сиджу в кімнаті і дивлюся на квіти у вазі. Але нажаль, не відчуваю того тепла, як тоді, коли ми сиділи обіймаючись. Раптом я почула, що на мій телефон телефонують. Я взяла його в руки, а там дзвінок від Дані, ще й по відео дзвінку. Я швидко прийняла виклик. 

-І що мені з нею робити? - в камеру показує коробку у якій тоненька ковдра і лежить скручений калачиком сіренький котик 

-Ухти. Який гарний - кажу і починаю посміхатися. 

Даня навів на себе камеру 

-Я ж і не сперечаюсь, що гарний. Тільки куди мені його? - тихо каже

-Залиш - кажу впевнено- Якщо можеш - можливо в нього алергія, або боїться, що дряпати все буде. 

-Зараз схожу тоді в магазин. Куплю все що потрібно для кошеня - втомлено каже 

-Якщо треба допомога - телефонуй - кажу йому 

-Добре. 

І виклик закінчився. Як же добре, що він його вирішив залишити. Зараз вже вечір, не всі магазини працюють, єдиний зоомагазин в який він може потрапити лише якийсь ТЦ. 

Через хвилин двадцять знову дзвінок, але вже звичайний і від Мельника. 

-Ася, я не розумію, що треба брати. - хмуро каже 

-Треба зручний лежак, ще тре.. 

-Стій. Я одразу буду шукати все. - перебиває мене 

-Добре 

-В ось вони - каже - Я візьму сірий. 

-Так тепер лоток туалетний - кажу роздумуючи 

-Є! - каже вже більш бадьоро 

- Миску для корму, миску для води і корм для котиків. Візьми сухий і вологий, потім вже побачиш, що буде їсти. 

-Зараз пошукаю - за хвилини дві чую - знайшов 

-Купи якусь іграшку. Якусь мишу наприклад. 

-Господи. Ще й іграшку шукати. - невдоволено каже 

-Ну кошенятку сумно буде, тому шукай. - говорю йому 

-Взяв. 

-Переноску ще треба. Але це не так терміново. - кажу йому 

-Та вони є на касі, тому одразу куплю. Я тоді на кассу. Вдома напишу. 

Я пішла помила посуд, одягла свою червону піжаму в чорну клітинку розчесала волосся та взяла якусь книжку про фантастику. Невдовзі мені прийшло повідомлення. Взявши телефон побачила повідомлення від Мельника. Відкривши чат, я побачила фотографію, на якій спить кошеня у своїй лежанці скрутившись. Ну таке ж воно чудове. 

“Я думав, це чудо буде літати по квартирі і все руйнувати. Та це мале таке спокійне, що аж страшно” - прийшло повідомлення

“Злякалося. Тому рано рослаблюєшся” - пишу йому 

“Мишка, не лякай” 

За хвилину знову повідомлення

“І йди спи, бо завтра знову зівати будеш” - він що, дивиться на мене постійно? 

“Сам йди. Бо будеш завтра знову на всіх свою злість випромінювати. На добраніч” 

“На добраніч”

Вже невдовзі я дрімала зі своєю теплою ковдрою. 

ДАНЯ 

Прокинувся я від відчуття, що щось пухнасте на моєму обличчі ворушиться.  Привідкривши очі побачив сіренький хвостик, який піднімався то вверх, то вниз 

Я ж цьому коту лежанку купив! Чому тоді на моєму ліжку лежить це мале пухнасте. 

-Мяу! - чую тихий звук і бачу що кіт встає і дивиться своїми очима на мене - Мяу. Мяу 

-І чим тебе годувати? - кажу сонно та встаю з ліжка - Пішли - кажу коту та йду на кухню, де поставив миски. 

Відчиняю холодильник там молоко стоїть. Беру його і дивлюся на термін придатності. Ще нормальний. Тому наливаю в миску молока і дивлюся чи буде пити. Кіт швидко підбіг до миски і почав пити. Так ну хоть поїсть. Дивлюся на годинник, а там 6:30 ранку. Щось мене сьогодні дуже рано підрізало з ліжка. Я вирішив цього пухнастого звозити до ветеринара, щоб глянути чи все в порядку. Тому забиваю в інтернеті, з котрої вони працюють. І мені щастить, бо є маленька така лікарня, яка відчиняються о 7. Ми звісно без запису, але спробувати можна! Тим паче, якщо від мого дому йти п'ять хвилин туди. Швидко збираюсь, одягаю одразу шкільну форму. Кота заманюю в переноску і виходжу. 

Коли прийшов двері вже були відчинені. 

-Доброго ранку. На огляд можна?  - питаю, як тільки но бачу адміністратора 

-Доброго ранку. Ви по запису? - задає питання 

-Ні. Але можливо у вас є вікно?

-Зараз спитаю у ветеринара. - і йде до якогось кабінету. 

Кіт жодного разу не зробив якогось звуку. Таке маленьке. Хто ж його покинув? 

-Можете заходити. - каже адміністраторка, як тільки но підійшла. 

Я взяв переноску і направився до кабінету 

-Добрий ранок. Огляд.- звертаюся до ветеринара 

-Добрий. Давайте покладіть на стіл. Підкинув хтось?Бо за останній тиждень дуже багато таких випадків - питає. Я лише кивнув. -Я огляну, а ви поки анкету заповніть. 

-Добре - і покинув кабінет. Мені дали листок, де мав вписати деякі відомості про себе, а далі вже лікар мав вписати про пухнастого. 

Після заповнення того, що міг написати я, беру листок і йду до кошеня.

-Я бачу ви заповнили. Кладіть на стіл.  - я поклав і уважно починаю слухати, що говорить лікар - Ваша дівчинка дуже маленька, в таких зазвичай є якісь проблеми. У вашого кошенята все добре. Я зробив щеплення. Тому тепер точно все добре. Буде щось непокоїти - приходьте. І обов'язково приводьте на щеплення! - суворо говорить.

-Добре. Дякую 

Я беру кота і покидаю приміщення. Огляд був недовгим, тому на початок уроків встигну. Заношу кота додому, беру ключи від свого авто та невдовзі вже йду київськими головними дорогами до гімназії.

Як тільки но зупинився біля ворот закладу, і тільки вийшов, мені починає хтось телефонувати. Віка. Тільки цього не вистачало. 

-Слухаю- зло випалюю 

-Даню, будь ласка, допоможи- каже стривожено 

-Що сталося?- починаю перейматися. З Вікою ми не чужі. Так інколи вона дуже перегинає палку, але ми так багато знаємо один про одного. Ще з дитинства наші батьки дружили і нас постійно хотіли звести. Так, у нас навіть були відносини, але це й коханням не можна було назвати.

-Прийди - благаючи каже 

-Де ти зараз? - питаю 

-Біля 203 кабінету, там де буде урок