Читати книгу - "Хтось знайомий, Сумка Шері"

Був теплий сонячний вересневий день. Аманда вбралася в короткий жовтий сарафан, що відкривав її гладенькі засмаглі ноги. Нігті на ногах були ідеально пофарбовані, і на ній були босоніжки на високих підборах.　

Ґленда й Олівія припинили носити короткі сарафани дуже давно. Тепер вони носили капрі й босоніжки на пласкій підошві й обговорювали, як дати раду венам на ногах. Але Аманда була молода, вродлива й ніколи не народжувала, тож її ноги були ідеальні, як і все решта. Зараз же Ґленда пригадує, як вона нахилялася вперед, буденно демонструючи краєчок пружних грудей і мережаного бюстгальтера щоразу, як говорила до Кіта, Пола, Ларрі чи будь-кого з присутніх чоловіків.　

Чи звертала вона того дня особливу увагу на когось із них? Ґленді так не здалося. Але всі чоловіки виставляли себе дурнями. Аманда фліртувала з кожним, оточуючи себе свитою, мов південна аристократка, доки її власний чоловік сидів осторонь, говорив мало, попивав пиво й поблажливо спостерігав за нею. Періодично Аманда оберталася до свого вродливого мовчазного чоловіка й стискала його долоню у своїй, немов визнаючи, що належить йому. Тоді Ґленді здалося, що Роберт пишається дружиною. Але зараз вона гадає — чи було так насправді? Чи він був ображений на неї, на ту увагу, яку Аманда отримувала й яку приділяла кожному, окрім нього? Може, він сердився і ревнував, але приховував це? Чи боявся він, що вона може бути невірною?　

Кожен шлюб має свої таємниці. Ґленді цікаво, які таємниці в них.　

Коли Пол вертається додому з роботи, Олівія чекає на нього. Рейлі пішов на баскетбольне тренування. Це дає їм шанс поговорити.　

Вона чує, яку парадні двері входить чоловік, і рушає з кухні до передпокою йому назустріч. І миттєво помічає, який він утомлений.　

Власне, вигляд у нього кепський. Та вона не має до нього особливого співчуття.　

— Нам треба поговорити, — каже Олівія. Її голос лунає напружено.　

— Можна спершу зняти пальто? — огризається Пол. Читає вираз її обличчя й питає: — Де Рейлі?　

— Рейлі на тренуванні. Буде вдома пізніше.　

Він проходить повз неї на кухню. Вона йде слідом і дивиться, як він тягнеться до буфета по пляшку скотчу. Не в змозі приховати гнів, Олівія дорікає:　

— Я знаю, що ти спілкувався з поліцією.　

— То вони приходили й говорили з тобою? — питає він з роздратуванням. — Чому я не здивований?　

Пол наливає собі напою й обертається до дружини, спершись на кухонну поверхню.　

— Ні, сюди вони не приходили. Бекі розповіла.　

— А, Бекі, — зло каже він і робить великий ковток.　

— Що, в біса, коїться, Поле? — розпачливо питає Олівія.　

— Я скажу тобі, що коїться, якщо ти впевнена, що хочеш знати. — Він робить ще один ковток. — У Ларрі Гарріса давно щось було з Амандою Пірс. Коли я прямо спитав його про це, він заперечив. Тож я сказав Аманді триматися подалі. А потім вона зникла. Тоді я не казав про це поліції, бо щиро не вважав, що це стосується справи. Та ніхто й не питав. Усі гадали, що вона просто пішла від чоловіка. Але зараз… Вочевидь Бекі бачила, як я говорив з Амандою, сунула носа, куди не слід, і розповіла поліції. Довелося їм усе пояснювати. — Пол фиркає. — Закладаюся, вона шкодує, що взагалі про це згадала. — Він підіймає голову й утомлено дивиться на Олівію. — І тепер вони вчепилися в мене. Питають про алібі.　

Він ще вище підіймає келих і вихиляє решту скотчу. — Питають тебе про алібі, — луною вторить Олівія. — 0, гадаю, Ларрі вони теж допитують, — каже Пол. Вона мусить спитати.　

— Скажи мені правду, — вимагає Олівія й відчуває, як уривається голос. — У тебе був роман з Амандою чи ні?　

Пол дивиться на неї, і щось у його поведінці змінюється. Колючий гнів полишає його.　

— Трясця, Олівіє, ні. Я не спав з нею, присягаюся. Я ніколи тебе не зраджував. Я б не став. Ти ж знаєш.　

— Тоді чому ти не розповів мені про це? Навіщо всі ці таємниці? Ти вчора говорив з поліцією, а мені навіть не сказав!　

Він похнюплює голову.　

— Пробач.　

Вона чекає.　

— Я не розповів тобі про Ларрі, — каже Пол, — бо хотів, щоб це залишилось між мною й ним. Я знаю, що ви з Бекі подруги. Не хотів ставити тебе в таке становище — знати й вагатися, чи не варто розповісти їй. Гадав, якщо скажу Аманді триматися осторонь, вона припинить тягатися за Ларрі. Не думав, що їхня інтрижка була для неї важлива.　

— Звідки ти знав, що вона зустрічається з Ларрі?　

— Я тижнями підозрював, а тоді заскочив їх, коли вона смоктала йому просто в його ж кабінеті.　

Олівія шокована.　

Питає себе, чи знає Бекі подробиці.　

А Пол продовжує:　

— Я все розповів детективам. Не те щоб мене так хвилював шлюб Ларрі — це мене справді не обходить. Але я непокоївся, що він стає недбалим і що хтось, окрім мене, може заскочити їх в офісі й він утратить роботу. А я не хотів, щоб це сталося.　

Олівія відчуває, як її напружені плечі потроху починають розслаблятися.　

— Але чому ти не розповів мені вчора, після того як говорив з поліцією? Навіщо приховав від мене?　

Пол хитає головою.　

— Не знаю. Я просто не уявляв, що робити. Треба було розповісти. Кажу тобі зараз. — Він зітхає й неспокійно додає: — Вони спитали, чи є в мене алібі на вихідні, коли зникла Аманда.　

— Що ти їм сказав? — питає Олівія.　

— Правду. Що всі вихідні був удома. Сказав, що ми, мабуть, залишились удома й дивилися щось на «Нетфліксі». Це те, що ми робимо зазвичай. Коли востаннє ми кудись ходили ввечері у п’ятницю або в суботу?　

Вона пригадує ті вихідні. А тоді каже:　

— Ні, тієї п’ятниці ти їздив до тітки, пам’ятаєш?　

Він застигає.　

— Чорт. Твоя правда. Я й забув.　

— Ти зателефонував мені з офісу й сказав, що вважаєш за краще відвідати її.　

— Так, — визнає Пол. — Трясця.　

Олівія пам’ятає той вечір. Пол поїхав до своєї тітки, а вона зосталась удома й дивилася кіно сама.　

— Тобі краще розповісти їм, — схвильовано каже Олівія.　

Він киває.　

— Розповім. Напевно, вони захочуть спитати й тебе також.　

— Спитати мене?　

— Де я був на тих вихідних.　

— Чому так важливо, де ти був? — дивується Олівія, засмучена цією ситуацією. — У тебе не було зв’язку з Амандою. У Ларрі був.　

Пол фиркає.　

— Не думаю, що поліція знає, кому вірити. — За мить він каже: — То ми квити?