Читати книгу - "Хтось знайомий, Сумка Шері"

— Я під арештом? — питає він.　

— Ні, — каже Вебб, — ви знаєте, що ні.　

— Тоді чому в мене таке відчуття?　

— Ви можете піти будь-якої миті, — запевняє детектив.　

Роберт не рухається.　

Вебб відкидається на стільці й починає:　

— Ви знали, що у вашої дружини був роман?　

Пірс насторожено поглядає на нього.　

— Ні. Я вже вам казав.　

— А ви знали, що ваша дружина мала репутацію кокетки й… зрадниці?　

Роберт відчуває, як смутніє його обличчя, але зберігає спокій.　

— Ні, я точно про це не знав. Але вона була дуже приваблива, дуже впевнена в собі жінка. Люди пліткують.　

— Так, пліткують. — Детектив Вебб нахиляється вперед. — Ми говорили з багатьма людьми з місць тимчасової роботи Аманди. До деяких компаній вона влаштовувалась регулярно. Однією з таких була «Фен-шоу Фармасьютікалз».　

— Так, їй подобалось там працювати.　

— Зі слів тамтешніх працівників, вона мала певну репутацію, — каже детектив.　

Роберт нерухомо дивиться на Вебба, відмовляючись ковтати наживку.　

— Репутацію жінки, яка займається сексом у ліфті, наприклад, — уточнює Мун.　

Він мовчки зиркає на неї.　

— Власне, — каже Вебб, — ми вважаємо, що знаємо, хто мав роман з вашою дружиною.　

Кілька секунд Роберт мовчить, а тоді знизує плечима.　

— Можливо. Я ж вам казав. Я не знаю, що думати, відколи дізнався, що вона брехала мені про поїздку з Керолайн. Можливо, вона справді мала роман. — Тепер він сам нахиляється вперед. — Але якщо так, то я про це не знав.　

— Ви абсолютно в цьому впевнені? — питає Вебб.　

— Так. Я довіряв Аманді, — каже Пірс, відкидаючись на стільці.　

— І все ж ви зраджували її з сусідкою, — втручається Мун.　

Він пронизує її жорстким поглядом. Своїми нападками вона його дратує.　

— То була мить дурості. Бекі сама прийшла до мене. Я не мав цього робити. Те, що я вчинив неправильно, не означає, що моя дружина вчинила так само.　

— Невже? — питає Мун, вигинаючи брову.　

Вона йому не подобається. Не подобається жоден з них. Він думає встати й піти. Знає, що має право зробити це, — він перебуває тут добровільно.　

А Мун продовжує діймати його:　

— Ви не спитали, з ким у вашої дружини був роман.　

— Можливо, тому, що не хочу знати, — прямо відповідає Роберт.　

— А може, тому, що вже знаєте? — припускає Вебб.

Пірс ворожо поглядає на детектива.　

— Нащо ви це кажете?　

— Ми вважаємо, що вона спала з вашим сусідом Ларрі Гаррісом.　

Раптом його охоплює лють, але він намагається приборкати свій гнів.　

— Я не знав.　

— Звісно, не знали, — лагідно каже Вебб. — Ви ж не для того спали з Бекі Гарріс, щоб помститися коханцеві своєї дружини? Ви б так не вчинили, ні? Як і не вбили б свою дружину.　

Розділ дев’ятнадцятий

Ґленда чекає в «Бобі» на Олівію. Та спізнюється. Ґленда знов поглядає на годинник і питає себе, що її затримує. Запізнюватися кудись — це на Олівію не схоже.　

Нарешті вона з’являється, розгублена, і прямує до столика. Ґленда навмисно обрала столик, за яким їх не підслухають. Вочевидь, це не завадить.　

Олівія сідає. Вона помітно засмучена.　

— Що сталося? — питає Ґленда.　

— Ти маєш пообіцяти мені, що нікому не розкажеш те, що я тобі зараз розповім, — нервово говорить Олівія. — Навіть Кіту.　

Ґленда випрямляється.　

— Авжеж. Обіцяю. Я й так багато чого не розповідаю Кіту. То що сталося?　

Олівія понижує голос і каже:　

— Здається, Бекі Гарріс вважає, що в Пола був роман з Амандою.　

Наче електричний струм пробігає уздовж хребта Ґленди. Вона з тривогою дивиться на Олівію.　

— Чого б їй так думати?　

Доки Олівія пояснює, Ґленда намагається осмислити все, що чує про недавню розмову Олівії з Бекі. Але важко приміряти це на чоловіка, якого вона знає роками.　

— Пол не став би тебе зраджувати, — заперечує Ґленда. — Я просто в це не вірю.　

— Я теж, — каже Олівія, і її голос бринить від емоцій. — Але чому Пол не розповідає про це мені? Чому не зізнається, що говорив з Амандою? Чому мовчить про те, що вважає, ніби в Ларрі був з нею роман? Чому приховує, що його допитувала поліція?　

Ґленда чує, як у голосі Олівії наростає істерика.　

— Не знаю, — неспокійно каже вона.　

— Я гадала, у нас міцний шлюб. Ми чесні між собою. Повірити не можу, що він приховував це від мене.　

— Якщо Пол розповів поліції, що, на його думку, Ларрі спав з Амандою, а він її відраджував, я йому вірю, — твердо промовляє Ґленда. — Гадаю, імовірніше, Ларрі зраджував Бекі, ніж Пол зраджував тебе, так?　

Олівія киває.　

Здається, для неї полегшення чути це від когось іншого.　

— Власне, я, мабуть, і не мала тобі розповідати, але…　

— Що?　

— Бекі зізналася мені, що спала з Робертом Пірсом. До зникнення Аманди.　

Ось тепер Ґленда щиро приголомшена — цього вона точно не очікувала.　

Нарешті вона каже:　

— Ну, ну. Ось бачиш. У тому шлюбі, очевидно, проблеми є. — Атоді схвильовано нахиляється через стіл. — Послухай, Олівіє. Ти ж не хочеш, щоб поліція вважала, ніби Пол зустрічався з Амандою. Тоді він може стати підозрюваним в убивстві. Тобі цього не треба. Не треба, щоб вони нишпорили у твоєму житті.　

— Надто пізно, — жаліється Олівія. — Гадаю, Пол уже підозрюваний. Гадаю, Бекі вже розповіла їм про свої підозри щодо Пола й Аманди.　

Ґленда швидко каже:　

— Що ж, ти маєш подбати про те, щоб вони негайно облишили цю ідею. Скажи детективам, що Пол був з тобою всі вихідні.　

— Авжеж, він і був зі мною всі вихідні.　

— Ну, тоді гаразд.　

Олівія з явною напругою промовляє:　

— Я маю поговорити з Полом сьогодні, коли він прийде додому. Спитаю, чому він мені про все це не розповів. І спитаю прямо, чи правду сказав він поліції.　

Ґленда киває.　

— Дай мені знати, що він скаже.　

І тут помічає, що Олівія придивляється до неї пильніше, ніби вперше бачить, яка вона втомлена. Ґленда знає, що в неї під очима темні кола, — вранці розглядала себе в дзеркалі.　

— А твої справи як? — питає Олівія.　

— Так собі, — зізнається Ґленда. — Здається, Адам ненавидить свого батька.　

— Чому?　

— Не знаю. — Ґленда відводить очі. — Постійно чубляться. Припускаю, для хлопців-підлітків нормально сваритися з татами. їм треба відокремлюватись, відстоювати своє… — Вона робить паузу. — Зауваж, останнім часом я теж йому не дуже подобаюсь.　

Коли подруги прощаються, Ґленда йде додому, обмірковуючи те, що розповіла їй Олівія. Авжеж, Пол не став би зраджувати дружину. Вона знає їх шістнадцять років. Але їй тривожно. Ґленда пам’ятає, якою була Аманда того єдиного разу, коли